Податкові різниці при амортизації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів

У статті аналізується правове регулювання податкових різниць при амортизації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, нематеріальних та невиробничих активів у податковому законодавстві

Необоротний актив – матеріальні та нематеріальні ресурси, які закріплюються за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління, забезпечують провадження його основної діяльності та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Враховуючи, що підприємство використовує необоротний актив тривалий час і, при цьому, він зберігає свої початкові властивості та приносить економічні вигоди – вартість необоротного активу переноситься на витрати підприємства систематично впродовж строку його корисного використання. Тобто, необоротний актив амортизується.

Оскільки нарахування амортизації має безпосередній вплив на визначення фінансового результату підприємства, Податковий кодекс України (далі – ПКУ) пунктом 138 регулює такий вплив шляхом коригування фінансового результату на амортизаційні податкові різниці:

«Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (пп. 138.1 ПКУ)

і зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до порядку, визначеного в ПКУ (пп.138.2 ПКУ)»

І хоча ці підпункти ПКУ чинні з 01.01.2015 року, у бухгалтерів досі виникають щодо них проблемні питання.

Основний засіб чи інший необоротний актив?

Пункт 138 ПКУ поділяє необоротні активи на такі види:

• Основні засоби;
• Інші необоротні активи;
• Нематеріальні активи.

Основні засоби – це матеріальні активи (крім землі, невиробничих основних засобів, нематеріальних активів тощо), що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності, вартість яких перевищує 6 000 гривень та очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (пп. 14.1.138 ПКУ).

Відповідно, інші необоротні активи за ПКУ – це матеріальні активи, вартість яких не перевищує 6 000 гривень, але очікуваний строк корисної експлуатації складає понад один рік. Якщо необоротний матеріальний актив по вартісному критерію не відповідає визначенню поняття «Основний засіб», наведеному в ПКУ, то згідно з пп. 138.1 амортизація даного активу не формує податкові різниці.