В цьому огляді Велика палата винесла фактично вирок новим суддям Верховного суду, що порушили права людини за висновком ЄСПЛ. В минулому огляді судді Великої палати такий саме вирок винесли самі собі й все що їх зараз рятує, так це не працююча ВРП та зупинені у ЄСПЛ справи проти України, що розглядались цими ж суддями. Очікуються десятки, якщо не сотні рішень, які будуть визнані ЄСПЛ такими, що порушують права людини, починаючи з перекручувань юрисдикції, знищення правової визначеності й закінчуючи політично вмотивованими рішеннями проти суддів.
Огляд містить чергові відступи в інтересах банків від сталої практики захисту прав споживачів, вирішення спору з поділу майна подружжя, судову практику ВС-ККС за червень 2022 року та чергове рішення з визнання незаконним відсторонення від роботи з грунтовим обгрунтуванням й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Постанова ВП ВС про нікчемність пунктів кредитного договору з Ідея банком, способу захисту та відмові у витратах на правову допомогу надану не адвокатом
Справа № 496/3134/19
Саме рішення дуже цікаве і демонструє негативні наслідки реформ захисту прав споживачів, судової реформи, реформи адвокатури та їх негативний вплив на захист права людини в Україні.
Велика палата зазначила, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
31.33. Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
32.6. Зміст пункту 3.2.4. кредитного договору контекстуально дублює положення пункту 1.4 кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, тощо), але в пункті 3.2.4. кредитного договору безоплатно, а в пункті 1.4 кредитного договору - з оплатою наданих послуг.
32.7. Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Блог