Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 18 по 24 березня 2023 року

Схоже, що єдність судової практики в Україні вже ніколи ніхто не побачить до того часу, поки у Великій палаті залишаються судді-трирічки та інші випадкові особи з меркантильними інтересами та відсутністю безсторонності й особистою зацікавленістю у результаті справ, що розглядають. До того ж відсутність пропорційного складу суддів від всіх юрисдикцій у Великій палаті при розгляді справ, як це було задумано профанами-реформаторами не дотримується, що ставить під сумні всі рішення де ця пропорція не дотримана, це вже не говорячи про незаконно обраного голову Верховного суду (без України).

В цьому огляді є два рішення які підтверджують висновки наведені вище. Перше це щодо порушення суддями Конституції України й передачі влади іноземцям, друге це завідомо неправосудне рішення на користь прокурора, який перевищив свої повноваження звертаючись з позовом до суду. Також наведена й окрема думка у справі про позбавлення права власності на землю, де судді-трирічки продемонстрували незнання норм матеріального права та особисту зацікавленість, як і у справі з прокурором, на мій погляд.

До огляду включене також рішення КСУ щодо примусового стягнення з пенсій, практика ККС-ВС, рішення та постанови щодо незаконності відсторонення, практика стягнення боргу за відвантажений товар без договору, чергова справа про стягнення депозиту з Приватбанку та дуже цікава справа, якою встановлено факт недоброчесності члена ВРП.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про неможливість оскарження висновку Етичної ради в суді з якою погодились не всі судді ВП ВС

Справа № 640/20919/22

Велика палата Верховного суду (без України) пробила чергове дно. Судді цього незаконного й неповноважного, як на мій погляд, утворення вирішили, що висновок Етичної ради, яким фактично перешкоджають подальшу можливість бути обраним до складу ВРП і фактично втручання в проходження публічної служби, не може бути оскаржено в суді:

29. Аналіз наведених норм свідчить про те, що Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб'єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.

30. Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення).

31. Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання / призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена ВРП), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Вважаю це просто верхом державної зради. Тобто, іноземці з правом вирішального голосу, без знання норм права та навіть української мови вирішують за невідомими критеріями хто може бути членом конституційного органу, а хто ні.