Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 15 по 21 березня 2025 року

На цьому тижні, всього одне рішення Великої палати, як суду касаційної інстанції, було опубліковане, але воно дуже важливе з погляду застосування прямих норм Конституції України про що, ймовірно, не звернули увагу. Всі інші рішення стосуються намагання суддів та кандидатів в судді безрезультатно захистити свої права від свавілля ВРП та ВККСУ, які, як на мене, цілеспрямовано нищать суддівську незалежність. Те рішення про яке йде мова, ставить крапку не тільки в питаннях протиправності заборони будь-яких мирних акцій протесту у зв'язку з прямою нормою Конституції України, а й остаточно доводить незаконність заборони виїзду за кордон чоловікам під час дії воєнного стану.

Крім того, до огляду включена практика ЄСПЛ та ВС-ККС, рішення та постанови щодо недоведеності заборгованості за договором, безпідставності штрафу податкової та скасування штрафу ТЦК у зв'язку з відмовою від отримання повістки та визнання протиправності ДМС у прийняті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф та зобов'язання розглянути звернення для отримання громадянства України й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про незаконність обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання о 2012 та 2013 роках у зв'язку з прямою нормою Конституції України та відсутністю Закону

Справа № 2а-16636/12/2670

Це дуже важливе рішення з точку зору застосування норм Конституції України та відсутності Закону. Суд зазначив:

17. Велика Палата Верховного Суду переконана, що як Указ 1988 року, так і Порядок не відповідають ідеї забезпечення такого фундаментального права, як право на мирні зібрання, гарантоване Конституцією України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України (пункт 1 Перехідних положень Конституції України).

Тобто потрібно розрізняти закони України та інші акти, прийняті до схвалення Конституції України, а також після цього моменту.

Указ 1988 року був уведений у дію до набуття чинності Конституцією України. Перед його застосуванням, суди мали оцінити, чи не суперечить цей нормативний акт Конституції України, і лише в тому разі, якщо б не було встановлено такої суперечності, мали право застосовувати його приписи.