Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 01 по 07 лютого 2025 року

Судовий активізм, що став минулого тижня синонімом натягуванню сови на глобус або прийняття завідомо неЗаконного рішення вчергове підтвердив необхідність розпуску неефективної Великої палати та очищення Верховного суду від осіб без досвіду роботи в суді та з великими й пустими амбіціями. На цьому тижні у Великої палати опубліковано лише одне рішення, що знову ж таки підтвердило хибність реформ судової та правоохоронної системи.

В огляд включена практика ЄСПЛ, ВС-КЦС, рішення та постанови щодо протиправності подвійного стягнення виконавчого збору, необхідності надання відстрочки без довідки з ЄДБО, оскарження неправомірних ППР, штрафів ТЦК та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав перегляду рішень про незаконне звільнення прокурора внаслідок реформ у зв'язку з виключно встановленням ЄСПЛ тривалого розгляду та відсутності ефективного захисту

Справа № 826/85/15

Велика палата зазначила:

12. Звертаючись до Великої Палати із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА1 наполягає на тому, що ЄСПЛ у своєму Рішенні [фактично] визнав порушення, що національні суди під час розгляду його позовних вимог не зважили («проігнорували») на висновки Верховного Суду щодо того, як правильно треба нараховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу. До того ж вважає, що суд апеляційної інстанції хоча правильно встановив обставини справи, але хибно (не точно) застосував норми матеріального права (частину першу статті 25 КЗпП).

З приводу доводів цієї заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами Велика Палата нагадує і констатує, що в рішенні від 18 липня 2024 року у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine) (заява № 28467/18 та 6 інших заяв) ЄСПЛ установив, що у цій справі (№ 826/85/15) тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а також що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку із цими скаргами. Європейський суд вирішив, що такого роду дії є свідченням порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

Втім треба нагадати, що Рішення Суду не містить констатації порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА1 приписів законодавства під час вирішення цієї справи судами по суті позовних вимог. Те, чи було порушене конкретне, стверджуване заявником його право чи інтерес під час розв'язання національними судами спору по суті за конкретних, описаних ним обставин, Європейський суд, як видно з його Рішення, не досліджував фактів справи і не констатував із цього приводу жодних висновків, коли ухвалював Рішення у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine).

Відтак можна підсумувати, що встановлені в Рішенні Суду конвенційні порушення, які допустила Україна під час вирішення справи судом, стосуються насамперед надмірної тривалості розгляду справи, порушення розумних строків її розгляду і заразом відсутності ефективних [законодавчих] засобів юридичного захисту, з використанням яких особа, права якої були порушені, могла захиститися від стверджуваних порушень. Натомість Рішення Суду не містить висновків, які б певним чином ставили під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

Інакше кажучи, наслідки судових рішень, про перегляд яких просить ОСОБА1 , не пов'язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв'язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».