Не є злочином дія або бездіяльність особи, вчинена під безпосереднім впливом фізичного або психічного примусу

Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 на всій території України було введено воєнний стан у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

За час дії воєнного стану на тимчасово окупованих територіях держави військовослужбовці країни-агресорки часто застосовують засоби фізичного та психологічного впливу на громадян України для реалізації власних цілей.

У зв’язку з цим, доцільним буде застосування норм статті 40 Кримінального кодексу України, що передбачає відсутність кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти суспільства, держави, або інших правоохоронювальних інтересів, якщо під час скоєння злочину особа перебувала під безпосереднім впливом фізичного або психічного примусу, внаслідок якого не могла керувати своїми вчинками, тобто повністю була позбавлена можливості вільно приймати рішення.

Згадайте новину: Нормативно – правові акти окупаційних сил є нікчемними та не створюють жодних правових наслідків - Мін'юст

Стаття 40 Кримінального кодексу України фактично визнає фізичний та психічний примус як дві самостійні обставини, які за певних умов виключають злочинність діяння, на відміну від Кримінального кодексу 1960 року, який не виділяв фізичний та психічний примус як самостійні обставини, що виключають злочинність діяння. Отже, неможливість особи внаслідок застосування до неї фізичного примусу керувати своїми діями, у разі заподіяння нею шкоди, є безумовною підставою невизнання такого діяння злочинним.

Так, наприклад, відсутній склад службового злочину в бездіяльності правоохоронця, до якого застосовувалися насильницькі дії з метою вимоги його відмови від перешкоджання здійсненню злочину, внаслідок чого він не зміг попередити його вчинення або повідомити про його вчинення.

Фізичний примус (насильство) – це протиправний фізичний вплив на тілесну недоторканість та свободу особи, неможливість діяти за власним розсудом (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, (катування, зв’язування, обмеження можливості дихати, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення, шляхом застосування до неї фізичного впливу.

Правоохоронюваними інтересами, яким завдається шкода особою, щодо якої застосовано примус, визнаються:

а) передбачені Конституцією та законами України, а також іншими нормативно-правовими актами права людини та громадянина;

б) охоронювані законом права та інтереси іншої особи;