Згідно з п.291.6. ст.291 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей). А пунктом 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п.291.6 ст.291 ПК України, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.
Відповідно до п.292.1. ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 ПК України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно зі ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Такі випадки встановлені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.
Відповідно до ст.1 цього Закону іноземна валюта – це:
а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;
б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті;
в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.
У 2021 році було прийнято Закон від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591), який й увів в офіційний обіг поняття електронних грошей, та пов’язаних з ним інших інструментів.
Відповідно до цього Закону електронні гроші – одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання), які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов’язанням такого емітента електронних грошей.
Критеріями, які дозволяють стверджувати про те, що певні одиниці вартості є електронними грошима слід назвати:
Зберігатися електронні гроші мають в електронному гаманці, обліковому запису для обліку, зберігання електронних грошей та здійснення операцій з ними. Зрозуміло, що такий електронний гаманець клієнт та власник електронних грошей матиме в доступі зі свого власного ґаджета на сайті емітента чи в мобільному додатку.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.