«Чистилище» Верховного Суду: що вийшло з першого в історії країни конкурсу суддів

Перший в Україні відкритий конкурс з добору суддів Верховного Суду вийшов на фінішну пряму. Як проходить конкурс та чи виправдають його результати сподівання на оновлення суддівського корпусу.

На великому екрані солідний чоловік у добротному костюмі неправдоподібно впевненим голосом намагається пояснити, як важко його мама, вже 20 років як пенсіонерка, працювала на шкідливому виробництві, щоб відкласти копійчину спершу на Ленд крузер, а опісля на ще одну автівку люкс-класу. Родинно-майнова «сповідь» у прямому ефірі викликає розуміючий смішок у залі. Тут, на нижньому поверсі будівлі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, журналісти та громадські активісти стежать за онлайн-трансляцією співбесід з кандидатами до Верховного Суду України.

Лише за перші чотири кола співбесід, що відбулися в останній декаді квітня, Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) – орган, уповноважений державою відповідати за проведення конкурсу – відмовила 14 кандидатам, справи ще тридцяти дев'ятьох, щодо яких Громадська рада доброчесності дала негативний висновок, розглядатимуть дещо пізніше, на пленарному засіданні ВККС.

Відсіювання кандидатів вражає: з 1.436 осіб, які заявили про бажання взяти участь у конкурсі, до останнього іспитового етапу – співбесіди – дісталися лише 382. Остаточні рішення щодо кандидатів та їхній рейтинг ВККС обіцяє оприлюднити з 1 по 7 червня. Відтак ці кандидатури має схвалити Вища рада правосуддя і, формально, затвердити Президент України відповідними указами.

Сам конкурс, з огляду на загальновідомий рівень корумпованості суддів, від початку перебуває під потужними прожекторами медіа та громадськості, тож будь-яка напівтінь відразу викликає підозри і суперечки. Водночас у середовищі правників, які стежать за його перебігом, переважає оптимізм, адже цей конкурс дає шанс на те, що головний суд країни якісно оновиться і заслуговуватиме своє, наразі тільки граматикою стверджене, право бути написаним з великої літери.

Надії на оздоровлення суддівського корпусу

Справді, уперше за майже століття (а конкретно – від 1921 року) суддів до вищого судового органу України не призначають за вказівкою та примхами влади, а обирають на конкурсній основі. Унаслідок конституційної реформи Верховна Рада та Президент України втратили вплив на формування суддівського корпусу.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України акумулювала кращі західні та за сприяння європейських фахівців розробила власні методології оцінювання і модель конкурсу. Слід сказати, що склад Комісії два роки тому було оновлено, і для багатьох правників маркером її готовності до внутрішніх змін і впровадження реформи стало призначення головою ВККС авторитетного в професійному середовищі адвоката і науковця Сергія Козьякова.

Нині ВККС добирає 120 суддів до чотирьох касаційних судів ВС – по 30 осіб до касаційного цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судів. Загалом же, згідно з Законом України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року, що дав старт судовій реформі, ВС має налічувати не більше 200 суддів, а функціональний мінімум – 65 осіб. Проте, за словами Сергія Козьякова, це не означає, що в результаті конкурсу всі 120 місць будуть заповнені – головне, обрати якісних, чесних суддів.

Міжнародні спостерігачі називають конкурс безпрецедентно відкритим і вказують на те, що ніде у світі немає такої транспарентності у доборі суддів та публічного обговорення кандидатів. Справді, у більшості європейських держав та інших країн з розвинутою правовою системою відбір кандидатів до Верховного Суду є суто політичним процесом і ґрунтується на досить непрозорій процедурі ухвалення рішень на рівні державних високопосадовців, стверджує координатор проекту ЄС Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні Довідас Віткаускас. За його словами, нерідко до остаточного затвердження кандидатури парламент влаштовує кандидатам справжній «пристрасний допит», що є далеким від тієї прозорості та підзвітності процесу в цілому, який намагаються забезпечити в Україні. Віткаускас навіть припускає, що «прозорий та об’єктивний процес відбору суддів до ВС, а також суддів нижчих інстанцій, за розробленим та апробованим в Україні прикладом, в якомусь часі стане стандартом не тільки для країн, що розвиваються, а й для країн з розвинутою демократією».

Денис Бугай, президент Асоціації правників України, належить до тієї частини юридичної спільноти, яка покладає надії на конкурс як на важливий крок до оздоровлення суддівської системи. «По-перше, - пояснює він, - це відкриває доступ до Верховного Суду адвокатам, вченим, суддям нижчих інстанцій, тобто це соціальний ліфт, який дає їм можливість, оминувши пануючі досі бюрократію та протекціонізм, потрапити у вищий судовий орган країни. У даному випадку це ліфт з ефектом ракети. По-друге, вхід у систему юристів з діаметрально протилежною практикою та досвідом може мультиплікувати ефект реформи. Адже адвокати використовують сучасні практики, які були ігноровані закостенілою судовою системою України, і мають свіжий погляд на правозастосовну практику крізь призму прав людини і права на захист. Вважаю, що адвокати, правозахисники, вчені зуміють похитнути суддівську корпоративність, прояви якої часто вкрай негативні. І, нарешті, третій аргумент – перевірка на доброчесність, яку здійснює Громадська рада доброчесності (ГРД), дає шанс для тих суддів, хто має чисту репутацію, пройти до ВС і, навпаки, зменшує цей шанс для недоброчесних».