Проведений аналіз судової практики показав, що одними із найбільш складних і проблематичних положень кримінального закону є норми, які передбачають спеціальні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Зазначене обумовлює актуальність обраної для дослідження теми цієї статті.
Зазначимо, що в теорії кримінального права небезспірною, але домінуючою є позиція, що звільненню від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частинами першими статей 307, 309 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 307 КК України, підлягає особа, яка: 1) добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і повідомила про джерело їх придбання; 2) добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і сприяла в розкритті злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Зокрема таку позицію у своїх працях висловлювали О.В. Наден, яка на монографічному рівні досліджувала дане питання, Є.В. Фесенко та Ю.В. Баулін.
Разом із тим існує й інша точка зору. Наприклад, окремі вчені притримуються думки, що звільненню від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частинами першими статей 307, 309 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 307 КК України, підлягає особа, яка: 1) добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання; 2) сприяла розкриттю злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Зазначимо, що у судовій практиці з цього питання також не вироблено єдиних підходів. Переважна більшість місцевих та апеляційних судів притримуються домінуючої в теорії кримінального права позиції, хоча трапляються випадки, коли один і той самий суд приймає різні за змістом судові рішення при розгляді аналогічних справ. Наприклад, особу було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з її сприянням у розкритті злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 307 КК України. При цьому сприяння у розкритті злочину, як слідує з мотивувальної частини рішення, полягало в тому, що «Особа 1 давав правдиві свідчення під час досудового слідства та в суді, сприяв органам слідства у встановленні всіх невідомих їм обставин справи, зокрема вказав час, місце, спосіб та інші обставини вчинення ним злочину, не заперечував, що саме він придбав, виготовив та зберігав наркотичний засіб, тобто не створював органам досудового слідства жодних перешкод у встановленні всіх обставин справи, хоча сам факт виявлення під час обшуку (за місцем його проживання в кишені його піджаку) не міг бути доказом, які б підтвердили вину саме підсудного Особи 1, якщо б він не сприяв слідству, даючи правдиві свідчення про вчинення даного злочину саме ним». Разом із тим, це й же суд у інших аналогічних випадках не визнає «активне сприяння у розкритті злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК» підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 4 ст. 307 КК України, вважаючи, що це лише обставина, що пом'якшує покарання.
Не висловився з цього приводу й Пленум Верховного Суду України, який у пункті 23 своєї постанови «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» від 26 квітня 2002 р. № 4 практично відтворив положення ч. 4 ст. 307 КК України, не розкриваючи змісту норми.
Вищенаведене зумовлює необхідність аналізу цього питання. Як вже зазначалося, видається правильною думка щодо наявності в ч. 4 ст. 307 КК України двох відокремлених підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: 1) добровільної здачі особою наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і повідомлення про джерело їх придбання; 2) добровільної здачі особою наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і сприяння особи в розкритті злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Зазначимо, що такий висновок випливає зі структурної побудови законодавчих приписів, логіко-семантичний аналіз яких показав, що використаний у ч.4 ст. 307 КК України єднальний сполучник «і» поєднує рівноправні члени речення – присудки здала і вказала, а розділовий сполучник «або» між присудками вказала або сприяла передає значення чергування, взаємовиключення цих дій. Іншими словами, лише одночасне поєднання першої (спільної) ознаки – «добровільна здача наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» та однієї з альтернативних ознак «вказівки джерела їх придбання» або «сприяння розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом» становить двоєдину підставу для звільнення від кримінальної відповідальності. В обох випадках підстава звільнення від кримінальної відповідальності є складною, тобто являє собою складний юридичний факт. Тільки одночасне поєднання першої та однієї з альтернативних ознак становить двоєдину підставу для звільнення від кримінальної відповідальності. Тому хибною є думка щодо підміни таким чином сполучника «або», закріпленому у нормі закону, сполучником «і».
Визнавати ж як підставу звільнення від кримінальної відповідальності лише «сприяння особи в розкритті злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» без добровільної здачі наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів видається неправильним, у зв’язку з тим, що «повідомлення про джерело придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» за своїм змістом є різновидом сприяння особи у їх розкритті, а тому передбачення лише в одному випадку такої додаткової обов'язкової ознаки, як «добровільна здача цих засобів та речовин» є, щонайменше, не логічним.
Слід також зазначити, що суди, які звільняють особу від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частинами 1 ст. 307, 309 КК України, на підставі лише сприяння особою у розкритті інкримінованого їй злочину, використовують при визначенні такого «сприяння» положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 р. № 12.
У свою чергу, зауважимо, що законодавець у ч. 4 ст. 307 КК України не встановив будь-якого критерію для визначення ступеня сприяння розкриттю злочинів, як це має місце, наприклад, у ч. 2 ст. 255 КК України. Критеріїв розмежування активного і звичайного сприяння розкриттю злочину не виробила також ні наука, ні практика. Пленум Верховного Суду України у абзаці 5 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 р. № 12 дав визначення поняттю «активного сприяння розкриттю злочину», як обставини, що пом'якшує покарання та умови, яка в сукупності з іншими визнається дійовим каяттям винної особи (ст. 45 КК України), що у свою чергу є загальною підставою звільнення такої особи від кримінальної відповідальності.
Проаналізуємо сутність «дійового каяття» як підстави обов'язкового звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так, відповідно до ст. 45 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, якщо: 1) вона вчинила злочин вперше; 2) вчинене нею діяння належить до злочинів невеликої тяжкості або необережних злочинів середньої тяжкості (зазначимо, що з поміж злочинів у сфері обігу наркотичних засобів під цей критерій підпадають суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 320 КК України); 3) її посткримінальна поведінка є позитивною і повністю відповідає змісту дійового каяття, яке включає такі обов'язкові елементи, як щире каяття особи, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Якщо пристати на позицію судів, які вважають, що сприяння у розкритті злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, є відокремленою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення діянь, передбачених частинами першими статей 307, 309 КК України, тоді виникає ситуація, коли за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307 (відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином) ч.1 ст. 309 КК України (злочин середньої тяжкості з умисною формою вини), особу може бути звільнено лише на підставі того, що вона сприяла розкриттю інкримінованого їй злочину, а за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 320 КК України) для звільнення особи відповідно до ст. 45 КК України одного сприяння недостатньо. Крім того, така позиція не узгоджується із законодавчими приписами. Наприклад, за вчинення діянь, передбачених ч. 1 ст. 311 КК України (злочин невеликої тяжкості), особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 311 КК України (підстави звільнення тотожні підставам, визначеним у ч. 4 ст. 307 КК України), якщо слідувати логіці цих судів, то лише сприяння в розкритті інкримінованого злочину є достатньою підставою для цього, також таку особу може бути звільнено і за ст. 45 КК України, при цьому крім активного сприяння у розкритті інкримінованого злочину таке звільнення обтяжене ще декількома умовами: особа повинна вчинити злочин вперше, щиро покаятися та відшкодувати завдані нею збитки або усунути заподіяну шкоду.
Блог