ВС розглянув спір щодо права користування земельною ділянкою на підставі правового титулу права постійного володіння землею ( справа № 904/9070/21)

Помилка державного органу щодо неналежної форми державного акта на земельну ділянку, допущена у 1993 році, в період значних змін у земельному законодавстві, зміни юридичних титулів, не може бути покладена у вину виконавчому комітету міської ради, якому виданий спірний державний акт, за умови вчинення активних дій учасників спірних правовідносин щодо передачі земельної ділянки з державної власності в комунальну.

У разі відсутності протиправних дій з боку як учасників спірних правовідносин, так і відповідного державного органу виконавчий комітет міської ради з урахуванням принципу «належного урядування» набуває право на майно саме на тому юридичному титулі, на якому він був зазначений у відповідному державному акті, – право постійного володіння землею, і має права та обов’язки щодо його використання, які відповідають саме такому праву.

Згадайте новину: Як власникам земельних часток (паїв) приготуватись до зустрічі 1 січня 2025 року, аби не втратити право на землю

Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

У цій справі у 1993 році сільська рада народних депутатів (правонаступником якої є позивач) прийняла рішення про надання міськвиконкому земель за рахунок земель запасу сільської ради. Того ж року РДА видано виконавчому комітету міської ради державний акт на право постійного володіння землею. Водночас відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 січня 2021 року проведена державна реєстрація іншого речового права – права постійного користування земельною ділянкою.

Селищна рада звернулася до суду з позовом про визнання відсутнім права постійного користування, визнання недійсним державного акта на право постійного володіння, скасування запису про державну реєстрацію до виконавчого комітету міської ради. Позивач як особа, що уповноважена представляти інтереси власника (територіальної громади), не може реалізувати свої права на спірну земельну ділянку у зв’язку з існуванням у відповідача державного акта на право постійного володіння земельною ділянкою 1993 року. Позивач вважав, що зазначений державний акт не є підставою для виникнення у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки згідно з рішенням сільської ради народних депутатів 1993 року, на підставі якого він виданий, таке право не виникло.

Розглянувши справу, КГС ВС зазначив, що як у ЗК УРСР від 18 грудня 1990 року (у новій редакції Закону України від 13 березня 1992 року № 2196-XII «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР»), що діяв на той момент, так і в прийнятій на виконання його положень Постанові ВР УРСР від 27 березня 1991 року № 889-XII було передбачено, що і право довічного успадкованого володіння землею, і право постійного володіння землею, і право постійного користування землею є самостійними юридичними титулами.

Користуйтеся консультацією: Чому орендарі поспішають продовжити оренду? Та як власникам землі вберегти її від недобросовісних орендарів

З прийняттям нової редакції ЗК України відповідно до Закону № 2196-XII було затверджено форми державних актів на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Питання про збереження раніше існуючих юридичних титулів, їх дійсності до моменту їх переоформлення вже було предметом розгляду ВП ВС у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, в якій у контексті розгляду спору щодо права довічного успадкованого володіння землею було сформовано два важливих висновки про дійсність цього юридичного титулу для особи, яка його набула і зберегла, та неможливість її позбавлення права на таке володіння; виключення як автоматичної зміни титулів права на землю, так і будь-яких обмежень прав користування земельною ділянкою у зв’язку з непереоформленням правового титулу.

КГС ВС вважає за можливе застосувати зазначені висновки і до права постійного володіння землею.