Ухвала КЦС ВП від 25.02.2021 року у справі №720/2072/19

Ухвала

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 720/2072/19

провадження № 61-2157ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвали Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи повернуто заявнику.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи повернуто заявнику.

09 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційні скарги, що надійшли 12 лютого 2021 року, в яких заявник просить, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності вказаних судових рішень.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

У частині 1 статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зокрема щодо призначення експертизи.

Системне тлумачення положень частини 1 статті 353 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець використав різні конструкції, визначаючи перелік ухвал, зокрема, в одних випадках вживається слово: "відмови" (пункти 1,4,7,10 та інші), а в інших - вказується на сутність процесуального рішення (пункти 3,6,11 та інші).

Законодавець передбачив право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи (пункт 12 частини 1 статті 352 ЦПК України).

Отже, ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи та призначенні додаткової експертизи не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до ухвалення судового рішення по суті спору й окремо від цього рішення.

Оскарження таких ухвал в апеляційному порядку можливе лише разом з судовим рішенням по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина 2 статті 353 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (справа "Балатський проти України" (BALATSKYY v. UKRAINE), рішення від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа "Шульга проти України" (SHULGA v. UKRAINE), рішення від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа "Мусієнко проти України" (MUSIYENKO v. UKRAINE), рішення від 20 січня 2011 року).

Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Такого ж висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц.

Верховний Суд виходить з того, що заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для призначення експертизи мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору.

У зв'язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвал про відмову у призначенні експертизи та відмови у призначенні додаткової експертизи, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

З огляду на вищезазначене, ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та про призначення додаткової експертизи підлягають оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16 (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України повернув апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвали суду першої інстанції, які не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. UnitedKingdom, заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява 29731/96, § 96).

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині 1 статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом.

Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об'єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині 1 статті 353 ЦПК України. Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/13362/13-ц (провадження 61-14123св19).

Отже, доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм чинного цивільного процесуального закону України та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвали суду першої інстанції про відмову у призначенні експертизи та про відмову у призначенні додаткової експертизи не віднесені до визначеного частиною 1 статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, та обґрунтовано повернув апеляційні скарги.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права щодо випадків апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвали Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту нікчемним відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара