Ухвала КЦС ВП від 23.11.2020 року у справі №2-1060/11

УХВАЛА

Іменем України

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1060/11

провадження № 61-16453ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 07 жовтня 2020 року в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів, в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих в справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" обґрунтовує тим, що заочним рішенням суду в справі його позов задоволено, та згодом видано виконавчі листи. З незалежних від стягувача причин виконавчі листи було втрачено і строк пред'явлення їх до виконання порушено.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня

2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 07 жовтня 2020 року, заяву залишено без задоволення.

06 листопада 2020 року Сазонов О. С., який діє в інтересах Товариства

з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 08 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 07 жовтня 2020 року.

У прохальній частині касаційної скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями

від 09 листопада 2020 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. від 19 листопада 2020 року касаційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 19 грудня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів

з дня вручення копії ухвали.

У встановлений суддею строк ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надіслало засобами поштового зв'язку матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - нову редакцію касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження в частині щодо поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів, з огляду на таке.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи

та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у Частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову

у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пунктом 24 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Отже, пункт 24 частини 1 статті 353 ЦПК України не входить до переліку ухвал, які відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України після апеляційного перегляду можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У відкритті касаційного провадження в частині щодо видачі дублікатів виконавчих листів необхідно відмовити, з огляду на таке.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою тавідмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 25 травня 2011 року з ОСОБА_1 стягнуто

на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2007 року № CL-301/283/2007 в розмірі

24 131,81 дол. США, заборгованість за кредитним договором від 14 вересня

2007 року № ML-300/479/2007 в розмірі 47 945,76 дол. США. Під час ухвалення рішення представник позивача був присутній.

18 грудня 2012 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу копії вказаного вище заочного рішення.

25 грудня 2012 року представник позивача отримав копію заочного рішення

та виконавчі листи, про що свідчить його підпис на поданій заяві.

З тексту заяви про видачу дублікатів виконавчих листів убачається,

що виконавчі листи були втрачені при пересилці на адресу Соборного ВДВС

м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, що, на думку останнього,

є підставою для задоволення поданої заяви. Єдиним доказом такої втрати

є лист Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області

від 23 березня 2018 року № 562.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено,

що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані

на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно

до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала

у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи

та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

Зі змісту вищезазначених норм законодавства убачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу

та в межах строку пред'явлення його до виконання.

Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів, оскільки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось з заявою про видачу дубліката виконавчого листа після спливу строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суди його не поновили.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено порушено норми процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2018 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів, в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська