Ухвала КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №757/26172/15-ц

УХВАЛА

16 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 757/26172/15-ц

провадження № 61-16332ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до договору поруки, мотивуючи позов тим, що вона не укладала та не підписувала з банком договір поруки №
44.29/77 - П1/07-Zn від 28 вересня 2007 року та додаткову угоду №1 до цього договору поруки від 29 жовтня 2009року, оскільки у період з 08 вересня 2007 року до 14 жовтня 2017 року перебувала за кордоном.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала доказів існування обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину. Суд дійшов висновку, що всупереч доводам позивача про те, що вона не знала про існування договору поруки та додаткової угоди до нього, як сам намір, так і факт обізнаності позивача про існування договору поруки і додаткової угоди до нього підтверджується наданою нею відповідачу довідкою про її доходи за 2009-2010 роки. Також суд дійшов висновку, що наведені обставини свідчать про існування розуміння позивача щодо правових наслідків порушення зобов'язання за договором поруки, оскільки за кредитним договором від 28 вересня 2007 року, який укладений між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2, останній зобов'язався повернути кошти в сумі 368 000,00 доларів США у строк до 27 вересня 2027 року, а позивач ОСОБА_1, не будучи стороною цього договору, зверталась 04 березня 2009 року до банку із заявою про направлення їй поштової кореспонденції за іншою адресою, а відтак була з ним ознайомлена. Крім того, у кредитному договорі від 28 вересня 2007 року передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є, зокрема порука ОСОБА_1 згідно з договором поруки № 44.29/77-П1/07-Zn від 28 вересня 2007 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Сичов О. О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позову ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року скасувано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними договір поруки № 44.29/77-П1/07-Znвід 28 вересня 2007 року та додаткову угоду №1 від 29 жовтня 2009 року до договору поруки № 44.29/77-П1/07-Zn від 28 вересня 2007 року, укладені між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Кредипромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не підписувала оспорюваний договір поруки та додаткову угоду до нього, так як підпис в ньому належить не їй, а іншій особі, тому такий договір поруки та додаткова угода до нього підлягають визнанню недійсними у зв'язку з невідповідністю їх вимогам частини 3 та 5 статті 203 ЦК України, а саме, волевиявлення ОСОБА_1, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, а тому ці правочини не можуть вважатися такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Отже, суд першої інстанції у порушення вимог статтей 263, 264 ЦПК України не встановивши всі обставини у справі, дійшов помилкового висновку про відмову в позові ОСОБА_1

30 серпня 2019 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно оцінив ситуацію та дійшов неправильного висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_1, як учасника правочину не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, а тому правочини не можуть вважатися такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано вимог статті 263 ЦПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного й повного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також не досліджено всіх доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, ПАТ "Дельта Банк" просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року та залишити без змін рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції належним чином оцінив докази, які містяться в матеріалах справи, а саме, висновок судово - почеркознавчої експертизи № 8-4/1269 від 29 вересня 2017 року, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1, що міститься у графі "/Поручитель" у договорі поруки № 44.29/77-П1/07-Zn від 28 вересня 2007 року, а також у додатковій угоді № 1 до вказаного договору від 29 жовтня 2010 року, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не встановлено порушень вимог цивільного процесуального закону судом апеляційної інстанції щодо з'ясування обставин справи.

З огляду на те, що доводи та аргументи, наведені ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваної постанови, тому правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 , частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до договору поруки відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко