Ухвала13 серпня 2018 рокум. Київсправа № 463/5290/16-цпровадження № 61-41676ск18Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,ВСТАНОВИВ:У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом доОСОБА_1, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь половину вартості додаткових витрат на утримання дитиниОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 21 260,94 грн.Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 29 листопада2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.Постановою апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково.Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 29 листопада2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 531,41 грн додаткових витрат.30 липня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою в якій проситьскасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня2018 року та залишити в силі рішення Личаківського районного суду міста Львова від 29 листопада 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.Стаття
129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).Згідно з пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі
ЦПК України.Відповідно до частини
6 статті
19 ЦПК України для цілей частини
6 статті
19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина
6 статті
19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина
6 статті
19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.При цьому Верховним Судом ураховано, що ціна позову не перевищує встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та досліджено й взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України.Відповідно до вимог пункту
1 частини
2 статті
394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття
17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня1997 року).Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.Керуючись статтею
129 Конституції України, частиною
6 статті
19 ЦПК України, пунктом
2 частини
3 статті
389, пунктом
1 частини
2 статті
394 ЦПК України, Верховний СудУХВАЛИВ:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, відмовити.Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.Суддя В. П. Курило