Ухвала КЦС ВП від 08.10.2019 року у справі №205/5106/15-ц

Ухвала

Іменем України

30вересня 2019 року

м. Київ

справа № 205/5106/15-ц

провадження № 61-17132 ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі судді Городничої В. С. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсиббанк" до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху

та надано строк для усунення недоліків, а саме: апелянту необхідно звернутись до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності підстав його пропуску та надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м.

Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року. Відмовлено ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня

2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня

2019 року, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права

та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити вказану справу до апеляційного суду для подальшого вирішення питання пор відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, чим обмежив її у доступі

до правосуддя та можливості оскаржити рішення суду першої інстанції.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє

у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга

є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

За правилом частини 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя

із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив,

що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України

до апеляційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи,

які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір".

Згідно підпункту 6 пункту 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір"

(в редакцій, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання

до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до зазначеної норми закону, судом апеляційної інстанції було встановлено розмір судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5
841,00 грн.

Апеляційний суд, враховуючи обставини, на які посилався заявник,

як на підставу для звільнення від сплати судового збору, а також звернувши увагу на предмет спору, дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання. Крім того, суд апеляційної інстанції роз'яснив заявнику право на звернення до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, з якою заявник не звертався.

Оскільки ОСОБА_1 в установлені строки не усунула недоліки,

що зазначені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 24 липня

2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги апелянту.

Посилання заявника на те, що оскаржуваним судовим рішенням обмежено

її право на апеляційне оскарження не відповідає дійсності, оскільки

вона не позбавлена можливості звернутися до суду апеляційної інстанції

із апеляційною скаргою повторно, про що було зазначено в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається,

що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною 1 статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою

та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 24 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 02 вересня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору недійсним.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк