Ухвала КЦС ВП від 10.10.2019 року у справі №320/12514/14-ц

Ухвала

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 320/12514/14-ц

провадження № 61-17567ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року з пропуском встановленого статтею 390 ЦПК України строку.

У заяві, яка надійшла разом із касаційною скаргою, ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки вона перебувала тривалий період на стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого надає виписки з медичної карти стаціонарного хворого, згідно з якими заявник перебувала на стаціонарному лікуванні у різний період часу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року наведені у клопотанні підстави для поновлення строку було визнано неповажними, касаційну скаргу було залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 08 листопада 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано скаржнику направити заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме заява про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що заявник є тяжко хворою особою, обмежена в пересуванні, потребує постійної сторонньої допомоги, в період з 20 вересня 2019 року по 16 жовтня 2019 року перебувала за межами Запорізької області. Зазначений факт підтверджує випискою з історії хвороби Комунального некомерційного підприємства Центральна міська лікарня м. Торецька, з якої вбачається, що ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування у період з 20 вересня 2019 року по 26 вересня 2019 року.

Верховний Суд, розглядаючи питання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа "Перетяка та Шереметьев проти України").

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Оскільки заява ОСОБА_1 про поновлення строку обґрунтовується фактично тими ж доводами, що наводились заявником у попередній заяві, які було визнано судом неповажними, інших поважних причин, що перешкодили ОСОБА_1 звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою з дотриманням процесуальних строків та які б виправдовували втручання касаційного суду у принцип правової визначеності судового рішення заява не містить, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков