Суддя Олександр Домарєв відмовився затвердити угоду в корупційній справі, підловивши прокурора на м’якій кваліфікації

Дарницький райсуд Києва відмовився затверджувати угоду про визнання винуватості щодо комерційного директора ДП «Київський Облдорупр» ДАК «Автомобільні дороги України», звинуваченого у зловживанні впливом.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 12 серпня.

Суд вважає, що умови угоди суперечать вимогам КПК, оскільки допущена неправильна правова кваліфікація злочину, який є більш тяжкий ніж той, у вчиненні якого обвинувачується особа та щодо якого укладено угоду про визнання винуватості.

Суд витребував матеріали кримінального провадження, на підставі яких складено обвинувальний акт і угоду про визнання винуватості.

З’ясувалося, що відомості в ЄРДР було внесено за ч.3 ст.368 КК України. За цією ж статтею було оголошено підозру. У матеріалах справи є повідомлення слідчого про зміну підозри та перекваліфікацію дій особи з ч.3 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 369-2 КК України. При цьому будь-яке мотивування із наведенням конкретних підстав та обґрунтування необхідності зміни раніше повідомленої підозри у документі відсутнє.

Початкова підозра була пред’явлена із кваліфікуючою ознакою — вимагання неправомірної вигоди. Із повідомлення про підозру за ч.3 ст. 368 КК України та повідомлення про зміну підозри на ч.2 ст. 369-2 КК встановлено ідентичність словесних конструкцій, які відображають таку кваліфікуючу ознаку як «вимагання». В обох документах зазначено, що посадовець повідомив про необхідність передачі йому 5 000 доларів за підписання договору оренди керуючим санацією-арбітражним керуючим ДП «Київський Облдорупр». У подальшому в тексті повідомлення про підозру та в обвинувальному акті за ч.2 ст. 369-2 КК України зазначено, що посадовець повідомив заявницю про необхідність прибути у конкретний день, наголосивши на необхідності виконання обговорених раніше умов, а саме передачі йому коштів в розмірі 3 000 доларів США, після чого буде підписано договір оренди приміщення.

Про «вимагання» неправомірної вигоди послідовно стверджувала у своїх показанням під час досудового слідства викривач та заявниця.

Таким чином, зміст обвинувального акту свідчить, що дії обвинуваченого мають ознаки «вимагання», що утворює самостійний склад злочину більш тяжкого, проте ознака «вимагання» особі не інкримінована, що створює невідповідність формулювання обвинувачення правовій кваліфікації інкримінованого обвинуваченому злочину.

Умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального і Кримінального кодексів України України в частині допущення неправильної правової кваліфікації злочину, що є більш тяжким ніж той, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.

Крім того, суд констатує, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Єдиною умовою виконання угоди обвинуваченим є повне визнання своєї винуватості. Жодні інші умови, зокрема обов’язок викрити інших осіб тощо в угоді не передбачені. Суд враховує, що повне визнання вини у скоєному не може слугувати єдиною умовою, на підставі чого може бути укладена угода про визнання винуватості та відображає лише позицію обвинуваченого щодо пред’явленого обвинувачення. Відсутність інших умов фактично унеможливлює виконання вимог ст. 476 КПК України щодо можливості скасування вироку у випадку невиконання умов угоди про визнання винуватості, адже такі умови в даному випадку взагалі відсутні.