Пропущений строк на спадщину під час війни доведеться обґрунтовувати в суді ( ВС справа № 692/852/24)

У Верховному Суді наразі є сформована практика, яка може вплинути на тисячі спадкових спорів по всій Україні. Так, у справі № 692/852/24 суд підтвердив: шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений Цивільним кодексом України, має пріоритет над урядовими постановами, а сам факт воєнного стану не є автоматичною підставою для його поновлення.

Фактично, суд ще раз наголосив, що положення постанови Кабінету Міністрів № 164, яка передбачала зупинення перебігу строку для прийняття спадщини під час воєнного стану, не можуть змінювати норми Цивільного кодексу. Для багатьох українців це означає, що пропущений строк доведеться пояснювати в суді, а посилання лише на війну чи перебування за кордоном уже може виявитися недостатнім. Далі детальніше роз’яснюємо, в чому суть справи та на які обставини слід звернути увагу. (Джерело : Судово-юридична газета )

У чому полягав спір

Відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець має шість місяців з дня відкриття спадщини для подання заяви про її прийняття. Після початку повномасштабного вторгнення Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою фактично було передбачено зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Саме на цю постанову і посилалася позивачка у справі, вважаючи, що строк для оформлення спадщини не був пропущений.

Однак Верховний Суд дійшов висновку, що правила щодо строків прийняття спадщини визначаються виключно Цивільним кодексом України, а підзаконний акт не може змінювати законодавче регулювання.

Читайте статтю: Чи має кредитор чекати, доки спадкоємці оформлять спадщину?

Деталі справи: чому виник спір

Справу до Верховного Суду довела мешканка Черкаської області, яка намагалася поновити строк для прийняття спадщини після смерті свого сина. Після відкриття спадщини у травні 2022 року жінка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак через кілька місяців вона подала іншу заяву – про відмову від спадщини на користь іншого спадкоємця, свого другого сина. Згодом ситуація змінилася.

У лютому 2024 року Черкаський апеляційний суд визнав цю відмову недійсною та скасував видані на її підставі свідоцтва про право на спадщину.

Після цього жінка знову звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав. Проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії та рекомендував звернутися до суду за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини. У суді позивачка пояснювала, що діяла добросовісно, а під час оформлення спадщини керувалася чинною на той момент постановою Кабінету Міністрів № 164. Також вона посилалася на складну ситуацію на початку повномасштабної війни, перебої в роботі нотаріальної системи, дефіцит нотаріальних бланків та постійні зміни правового регулювання. На думку позивачки, саме суперечливість нормативних актів стала причиною пропуску строку.

Читайте статтю: Недійсність свідоцтва про право на спадщину в практиці касаційного суду- суддя ВС Василь Крат