Проблемні питання призначення нового розгляду в суді першої інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок суду

На сьогоднішній день однією із практичних проблем, яка існує в кримінальному процесі, є питання призначення нового розгляду в суді першої інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок суду, що як наслідок може потягнути порушення прав учасників процесу.

Так, питання «нового розгляду» на рівні апеляційної інстанції максимально було усунуто із цивільного, господарського та адміністративного процесів.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі — КПК) 2012 року повинен був вирішити вказану проблему, але невдале формулювання його положень та відповідна правозастосовна практика залишили питання не вирішеним, що як наслідок не сприяє завданням кримінального провадження.

На початку звернемо увагу на те, що за змістом статей 368, 404, 407, 433, 436 КПК в «інстанційній» побудові судової системи України суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, є «судами факту», на відміну від суду касаційної інстанції, який є «судом права».

Зокрема, суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (частина третя статті 404 КПК).

В свою чергу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (частина перша статті 433 КПК).

Наведене демонструє нам розмежування компетенції та «призначення» судів різних інстанцій.

Повертаючись до повноважень суду апеляційної інстанції, звернемось до змісту статті 407 КПК, яка закріплює положення про те, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;