Про відсутність провокації з боку викривача свідчать ініціативні дії хабарника – ВС пояснив, як відрізнити провокатора від викривача

Як раніше повідомляли у НАБУ, якщо певна особа-викривач допоможе детективам НАБУ розкрити злочин, вона «отримає захист від НАЗК і можливість значної винагороди – до 10% від суми хабаря».

«До речі, двоє викривачів вже отримали винагороду. Це Євген Шевченко і Андрій Бойко. Першу виплату у розмірі 1,6 млн грн здійснено 4 жовтня 2024 року. (Джерело : Судово-юридична газета )

А вже за два тижні, викривач, який активно сприяв розкриттю корупційного злочину у справі щодо підкупу керівництва НАБУ і САП, отримав винагороду в сумі майже 13,3 млн грн» - зазначили у НАБУ.

Тож, викривачі можуть отримати мільйони гривень, що створює певні ризики з їх боку у випадку бажання спровокувати на хабар. Як відрізнити провокацію від дійсного наміру пояснив Верховний Суд.

Так, як зазначила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 5 вересня 2024 року по справі №991/2197/22, про відсутність провокації з боку викривача свідчать ініціативний характер дій засудженого, спрямованих на надання неправомірної вигоди, зміст розмов, які були зафіксовані в результаті проведення НСРД, активність у питанні висловлення пропозиції та обіцянки надати неправомірну вигоду.

Обставини справи

Заступник начальника управління – начальник відділу Міністерства оборони України обвинувачувався у тому, що висловив пропозицію та обіцянку надати неправомірну вигоду директору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України за залучення фахівців до проведення внутрішнього аудиту щодо фактичного виконання робіт за державним контрактом, що дало б змогу аудиторській групі скласти позитивний аудиторський звіт.

ВАКС визнав винуватим і засудив начальника відділу за ч. 3 ст. 369 КК. Ухвалою АП ВАКС зазначений вирок змінено в частині рішення щодо виплати винагороди викривачу, в іншій частині залишено без змін.

У касаційній скарзі сторона захисту зазначала щодо провокації вчинення кримінального правопорушення начальника відділу з боку правоохоронних органів.

Зокрема захисники стверджували, що посадовими особами Міністерства оборони України з метою вимагання неправомірної вигоди від представників комерційних структур було створено штучні перепони їх законній господарській діяльності, а вимога щодо надання незаконної фінансової пропозиції надійшла від викривача, який скористався зазначеною ситуацією з метою отримання статусу викривача. Відхиляючи доводи сторони захисту з приводу провокації злочину, суди вийшли за межі доводів прокурора щодо її відсутності та вдалися до власних міркувань, залишивши при цьому поза увагою ряд доказів сторони захисту, зокрема: факт наявності кримінального провадження щодо провокації підкупу, висновки за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа; дані протоколів за результатами проведення НСРД про активний провокативний характер дій викривача тощо.

Позиція Верховного Суду