Право постійного землекористування: аналітика крізь призму судового рішення ОП КГС №905/20/23

Право постійного землекористування передбачає використання ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам. Це важливе уточнення було зроблено об’єднаною палатою Касаційного господарського суду (ОП КГС), яка скасувала попередні рішення у справі №905/20/23. Цей випадок став яскравим прикладом того, як судова практика конкретизує положення земельного законодавства.

Суть спору та судова практика

Суть справи полягала у визнанні недійсними договорів на виконання сільськогосподарських робіт та на поставку зерна майбутнього врожаю. Позивачі стверджували, що ці договори є удаваними правочинами, які приховують оренду земельної ділянки. Відповідно до ст. 203, 215 та 235 Цивільного кодексу України, правочини, укладені з метою приховування інших правочинів, є недійсними. Проте суд першої інстанції, а згодом і апеляція, відмовили у задоволенні позову. На їхню думку, спірні договори не мають правової природи прихованої оренди.

Однак прокурор, який оскаржив ці рішення, наголосив, що фактична ситуація свідчить про обхід законодавства: під виглядом сільськогосподарських послуг виконавець використовував державну землю, залишаючи вирощений врожай у своєму розпорядженні. Такий підхід, за його словами, є прихованою формою оренди.

Рішення ОП КГС: чітка позиція суду

Об’єднана палата Касаційного господарського суду у своїй постанові зазначила, що право постійного землекористування є обмеженим у порівнянні з правом власності. Постійний землекористувач має право лише володіти та користуватися земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення. Водночас він позбавлений можливості розпоряджатися ділянкою, зокрема шляхом передачі її у тимчасове користування третім особам. Це закріплено в постанові ВС у справі №918/351/21.

Суд також звернув увагу на те, що:

1. Право постійного землекористування не може бути прирівняне до права власності, оскільки останнє включає можливість розпорядження земельною ділянкою.

2. Передача земельної ділянки у користування на підставі зобов’язального правочину, який не реєструється державою, також є недопустимою для постійного землекористувача.

Міжнародна практика: як це працює в інших країнах?

Українська модель права постійного землекористування має свої унікальні риси, але в багатьох аспектах співзвучна з підходами інших країн. Наприклад:

• Німеччина: У цій країні законодавство передбачає чітке розмежування прав власності та права оренди. Постійне землекористування як інститут у класичному розумінні не існує, але довгострокова оренда регулюється дуже жорстко, зокрема щодо цільового використання ділянок.

• США: У США практика довгострокового землекористування є поширеною, але завжди базується на чітких договірних засадах. Передача прав третім особам без погодження із власником суворо заборонена.

• Польща: Право користування державними землями обмежується лише цільовим призначенням, і будь-яка спроба передати це право третім особам розглядається як серйозне порушення.

  Читати повністю

  Мы в социальных сетях:

  • page
  • group
  • telegram
  • viber
  • youtube