ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/53174/14
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,
представника відповідача Бурцевої Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Агро»
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року
у справі № 826/19776/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Агро» (далі - позивач, ТОВ «Волари Агро»)
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Волари Агро» звернулось у грудні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 000015150122.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 000015150122. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Волари Агро» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
18.07.2013 року ТОВ «Волари Агро» подало відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року, згідно з яким сума рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» податкової декларації з податку на додану вартість зменшена на суму 5 861 248,00 гривень, а рядок 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» збільшено на суму 5 861 248,00 гривень.
Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у його податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 09.08.2013 року № 59/15-1-61, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 50.1 ст. 50, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ТОВ «Волари Агро» не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 5 861 248,00 гривень.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року № 000015150122, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на 5 861 248,00 гривень та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 465 312,00 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що подання позивачем вказаної уточнюючої декларації не є виправленням помилки в розумінні ст. 50 ПК України і, тим більше, не призводить до зміни раніше визначеного ним розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року, право на яке не було визнано податковими органами.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Пункт 200.4 ст. 200 ПК України встановлює, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (далі Кодексу) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Сервисы для юристов