Постанова КЦС ВП від 30.09.2019 року у справі №161/14563/15-ц

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 161/14563/15-ц

провадження № 61-17033св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міськрайонного управління юстиції Волинської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 листопада 2016 року у складі судді Івасюти Л. В. та на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Лівандовської-Кочури Т. В., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міськрайонного управління юстиції Волинської області (далі - ВДВС Луцького МУЮ), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування акту про придбання майна з прилюдних торгів від 24 грудня 2013 року, визнання недійсним свідоцтва про посвідчення права власності на майно від 20 лютого 2014 року, виключення майна з акту опису і арешту.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 жовтня 2008 року серії ЯД № 336872, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу від 19 серпня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрованих приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області № 2455, № 2457, належать суміжні земельні ділянки, площею по 0,1 га кожна, розташовані в с. Боголюби Луцького району Волинської області. Цільове призначення вказаних земельних ділянок - для будівництва та обслуговування житлового будинку, у зв'язку з чим після законного оформлення права власності на землю позивач розпочав будівництво житлового будинку.

Згодом ОСОБА_1 стало відомо, що зазначені земельні ділянки, здійснене ним незавершене будівництво та будівельні матеріали, які знаходяться на вказаній земельній ділянці, описано державними виконавцями ВДВС Луцького МУЮ відповідно до актів опису та арешту 09 листопада 2012 року та 06 лютого 2013 року.

3 грудня 2013 року було проведено прилюдні торги з реалізації описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_3, а саме: лот № 3 -земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та незавершене будівництво житлового будинку загальною площею 72,83 кв. м, ступінь готовності 44 %.

Переможцем аукціону став ОСОБА_2, який придбав нерухоме майно за 60 000,00 грн.

На підставі акта про придбання майна з прилюдних торгів від 24 грудня 2013 року ОСОБА_2 видано свідоцтво від 20 лютого 2014 року, яким посвідчено право власності останнього на спірну земельну ділянку. Вказане свідоцтво посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В. та зареєстровано в реєстрі № 193. У подальшому 20 лютого 2014 року право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2

Вважав, що такими діями порушено його конституційні права - право власності на земельну ділянку. До заявки державного виконавця про реалізацію майна, яка була подана спеціалізованій організації, додано копію нечинного державного акта на землю.

Посилаючись на зазначене, просив суд:

- визнати недійсними прилюдні торги, проведені 3 грудня 2013 року Луцькою філією ПП "Юстиція", в частині реалізації описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_3, а саме: лот № 3 - земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв. м, що знаходиться в с. Боголюби Луцького району Волинської області та незавершене будівництво житлового будинку (Літери А-1), загальною пл. 72,83 кв. м, ступінь готовності 44 %;

- визнати недійсним протокол філії ПП СП "Юстиція" № 09-B/284/13/A3 від 3 грудня 2013 року з проведення прилюдних торгів із реалізації вищевказаного нерухомого майна;

- визнати незаконним акт старшого державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Денисюка В. С. від 24 грудня 2013 року, затверджений начальником відділу Шпотою М. Л., про реалізацію нерухомого майна: земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв. м., що знаходиться в с. Боголюби Луцького району Волинської області та незавершене будівництво житлового будинку (Літери А-1), загальною пл. 72,83 кв. м; ступінь готовності 44 %, яке придбане ОСОБА_2;

- визнати незаконним і скасувати свідоцтво від 20 лютого 2014 року, видане приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В. та зареєстроване в реєстрі № 193, яким посвідчено право власності ОСОБА_2;

- зняти арешт, накладений державним виконавцем відповідно до актів від 09 липня 2012 року серії ВП № 24856490 та від 03 лютого 2013 року серії ВП № 24856490;

- виключити з опису належне йому на праві власності майно, а саме: земельну ділянку площею 0,2 га в с. Боголюби Луцького району Волинської області, яка належать йому на праві власності відповідно до державного акта на право власності на землю від 24 жовтня 2008 року серії ЯД № 336872, об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку і будівельні матеріали, що знаходяться на вищевказаній земельній ділянці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 3 грудня 2013 року Луцькою філією ПП СП "Юстиція", в частині реалізації описаного та арештованого майна, що належить ОСОБА_3, а саме: лот № 3 - земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв. м, що знаходиться в с. Боголюби Луцького району Волинської області та незавершений будівництвом житловий будинок (Літери А-1), загальною площею 72,83 кв. м, ступінь готовності 44 %.

Визнано недійсним протокол філії ПП СП "Юстиція" № 09-B/284/13/A3 від 03 грудня 2013 року з проведення прилюдних торгів із реалізації вищевказаного нерухомого майна.

Визнано незаконним акт старшого державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Денисюк В. С. від 24 грудня 2013 року, затверджений начальником відділу Шпотою М. Л., про реалізацію нерухомого майна: земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв. м, що знаходиться в с. АДРЕСА_1 області та незавершеного будівництвом житлового будинку (Літери А-1), загальною площею 72,83 кв. м, ступінь готовності 44 %, яке придбане ОСОБА_2

Визнано незаконним і скасувати свідоцтво від 20 лютого 2014 року, видане приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В. та зареєстроване в реєстрі № 193, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території с.

Боголюби Луцького району Волинської області, кадастровий номер земельної ділянки 0722881000:01:001:2036.

Знято арешт, накладений державним виконавцем відповідно до актів від 09 липня 2012 року серії ВП № 24856490 та від 03 лютого 2013 року серії ВП № 24856490, виключено з опису належне ОСОБА_1 на праві власності майно, а саме: земельну ділянку площею 0,2 га в с. Боголюби Луцького району, яка належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до державного акта на право власності на землю від 24 жовтня 2008 року серії ЯД № 336872 з об'єктом незавершеного будівництва житлового будинку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вважав, що при проведенні вищевказаних прилюдних торгів були порушені права ОСОБА_1, як власника спірної земельної ділянки, а дії державного виконавця суперечили вимог законодавства. Крім того, при проведенні прилюдних торгів були відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на майно саме боржника.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

21 лютого 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 лютого 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили норми матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та застосували закон, дія якого на правовідносини не поширюється.

Зокрема, вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 388 ЦК України, якими передбачено право власника витребовувати майно з чужого володіння, а тому позивачем обрано неправильний спосіб захисту.

Крім того, суди не звернули належної правової уваги на той факт, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Доводи інших учасників справи

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу подано не було.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 161/14563/15-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК Україникасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши всі аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

Згідно з договорами купівлі-продажу від 19 серпня 2008 року, посвідченими приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Максим'як Ж. В. та зареєстрованими в реєстрі № 2455 та 2457,

ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 суміжні земельні ділянки, площею по 0,1 га кожна, які розташовані в с. Боголюби Луцького району Волинської області (а. с. 5,6).

На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок 24 жовтня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД № 336872 на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Боголюби Луцького району Волинської області, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, догорів оренди землі № 010807600732, кадастровий номер 0722881000:01:001:3275 (а. с. 9).

Постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Онуфрійчука Ю. В. від 02 листопада 2012 року під час примусового виконання виконавчого провадження № 24856490 про стягнення з

ОСОБА_3 на користь АТ "Діамант Банк" 67 284,49 грн доручено ВДВС Луцького РУЮ провести опис та арешт майна боржника, а саме: двох земельних ділянок, площею 0,1 га кожна, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Боголюбської сільської ради Луцького району, що належали на праві власності ОСОБА_3 (а. с. 18).

Відповідно до акту опису й арешту майна від 09 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Пирогою С. С. описано і накладено арешт на дві земельні ділянки, площею 0,1 га кожна, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Боголюбської сільської ради Луцького району, що належали на праві власності ОСОБА_3 (а. с. 19,20).

Згідно з актом опису й арешту майна від 06 лютого 2013 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ Онуфрійчуком Ю. В. описано і накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали), що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала на праві власності боржнику ОСОБА_3 (а. с. 21-22).

З акту про придбання майна з прилюдних торгів від 24 грудня 2013 року вбачається, що реалізацією земельних ділянок займалася Луцька філія ПП СП "Юстиція", яка 03 грудня 2013 року провела повторні (треті) прилюдні торги з реалізації описаного та арештованого майна, що належить

ОСОБА_3, згідно з протоколом № 09-В/284/13/А-3 від 03 грудня 2013 року, а саме: лот № 3 - земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1000 кв. м, яка знаходиться в с.

Боголюби Луцького району Волинської області, та незавершене будівництво житлового будинку (Літери А-1), загальною площею 72,83 кв. м, ступінь готовності 44 %, що знаходиться в с. Боголюби Луцького району Волинської області, що належало ОСОБА_3 (а. с. 28-29).

20 лютого 2014 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук М. В. на підставі вищевказаного акта видано свідоцтво, яке зареєстровано в реєстрі № 193, за яким ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1000 кв. м для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території с. Боголюби Луцького району Волинської області, кадастровий номер земельної ділянки undefined (а. с. 30).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_2 20 лютого 2014 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (а. с. 31).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 жовтня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - управління Держгеокадастру у Луцькому районі Волинської області, про визнання державного акту недійсним відмовлено (а. с. 183-185).

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" судам роз'яснено, що за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Виключний перелік підстав, у яких державний виконавець знімає арешт із майна боржника, наведений у частині 4 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частині 4 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав та застосування до спірних правовідносин положень статті 388 ЦК України з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених вимогами чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши вищевказані положення закону, звернули уваги на те, що обтяження щодо спірного майна відбулося відповідно до актів державних виконавців від 09 листопада 2012 року та 06 лютого 2013 року, у той час як ОСОБА_1 набув право власності спірні земельні ділянки ще 24 жовтня 2008 року, що підтверджується Державним актом на право власності серії ЯД № 336872. Отже, позивач, як добросовісний набувач, набув право власності на таке майно без обтяжень.

Крім того, судами встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року у справі № 161/4941/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 жовтня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - управління Держгеокадастру у Луцькому районі Волинської області, про визнання державного акту недійсним відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року вищезазначені рішення залишено без змін та встановлено, що правомірність набуття права власності

ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу є беззаперечною.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим із точки зору процесуальної економії.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав доведеним той факт, що ОСОБА_1 придбав спірні земельні на підставі договорів купівлі-продажу, правомірно скористався наданим йому, як власнику правом на їх об'єднання та отримання відповідного державного акта на новостворену ділянку, при цьому договори купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок, які є підставою набуття ОСОБА_1 права власності на них, були чинними на момент ухвалення рішення.

Договори купівлі-продажу, укладені відповідно до закону, породжують юридичний наслідок у формі зміни власника.

Судами встановлено, що здійснюючи опис та арешт майна ОСОБА_3, державні виконавці не перевірили дійсність державних актів на землю, виданих їй шляхом огляду їх оригіналів, та опитування самого боржника, що призвело до помилки при зверненні стягнення на майно, яке належить позивачу.

Також судами встановлено, що до заявки державного виконавця про реалізацію майна, яка подавалась спеціалізованій організації, додана копія державного акта на землю серії ВЛ № 079627 від 19 червня 2008 року на ім'я ОСОБА_3, чинність якого припинена.

Таким чином, Другим відділом ДВС Луцького МУЮ та Луцькою філією ПП СП "Юстиція" при зверненні стягнення на майно боржника ОСОБА_3 було допущено помилку щодо перебування у її власності вищевказаної земельної ділянки та незавершеного будівництва, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, та вчинено дії щодо обтяжень майна, що належить не боржнику, а позивачу.

Належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що майно, на яке накладений арешт належить на праві власності позивачу, а не боржнику, враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ та принцип непорушності права власності, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обгрунтований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 1 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров