Ухвала КЦС ВП від 21.12.2018 року у справі №756/726/18-ц

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 756/726/18-ц

провадження № 61-47967св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю.,Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-6»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 червня 2018 року у складі головуючого судді Мозгового В.В., ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року у складі головуючого судді Диба О.В., та постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі суддів: Стрижеуса А.М.,: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-6» про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що вона є членом ЖБК «Суднобудівник-6».

28 листопада 2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок сум, необхідних до сплати за житлово - комунальні послуги починаючи з 01 грудня 2006 року по 01 грудень 2011 року вказуючи на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року розпорядчі документи, якими було введено дію тарифів на оплату за житлово - комунальні послуги були визнані недійсними, тому заборгованість позивача перед позивачем нарахована на підставі недійсних тарифів. Відповіді на своє звернення від відповідача позивач не отримала.

Тому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок сум до сплати за житлово - комунальні послуги починаючи з 01 грудня 2006 року по 01 грудень 2011 року з урахуванням того, що розпорядчі документи КМДА були визнані неправомірними і надіслати такий перерахунок на її адресу.

Окрім того, оскільки у позивача є борг перед відповідачем за житлово - комунальні послуги, який визначений рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року, просила зменшити суму боргу по виконавчому листу, виданому Оболонським районним судом м. Києва на суму перерахованої плати за житлово - комунальні послуги за період з 01 грудня 2006 року по 01 грудня 2011 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року, залишене без зміни постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції, з висновками якими годився апеляційний суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спосіб захисту, який був обраний позивачем не відповідає приписам чинного законодавства.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, в якій простив судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що суди не визначили предмет позову та характер правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, відтак безпідставно, як споживачеві усіх послуг відповідача, який в інтересах всіх споживачів будинку як колективний споживач уклав договори з організаціями-постачальниками комунальних послуг, незаконно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Пізніше ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Суднобудівник - 6» про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії.

Заява мотивована тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року їй було відмовлено в задоволенні позовних вимог, однак суд фактично не з`ясував обставин справи на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та не виніс рішення щодо них.

У заяві ОСОБА_1 просила ухвалити додаткове рішення щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок сум «до сплати» за житлово-комунальні послуги по кожній статті за кожен місяць, починаючи з 01 грудня 2006 року до 01 грудня 2011 року - із зазначенням тарифів, оскільки в рахунках і в неофіційних повідомленнях для квартири №НОМЕР_1 за період з 01 грудня 2006 року до 01 грудня 2011 року суми «до сплати» відповідач зазначив по тарифах, які були недійсними, про що свідчить постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року, та перерахунок сум «до сплати» надіслати на її адресу; зобов`язати відповідача зменшити їй суму боргу, яка рахується за нею згідно виконавчого листа №2-3075/12 від 29 травня 2013 року, на суму перерахунку плати за житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2006 року по 01 грудня 2011 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, фактично просив ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, однак переоцінка доказів, під час розгляду питання про ухвалення додаткового рішення, чинним законодавством не передбачена, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в ухваленні додаткового рішення.