Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №520/9717/15-ц

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 520/9717/15

провадження № 61-15875св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року в складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 05 грудня 2005 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0043/84/41863, відповідно до умов якого, банк надав позичальникові кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 38 200,00 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту - 05 грудня 2025 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 25 вересня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 05 грудня 2005 року.

Оскільки позичальник не виконував належним чином свої грошові зобов'язання за кредитним договором, банк 14 квітня 2015 року направив на адресу відповідачів вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань. Проте в установлений строк заборгованість повернута не була.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 08 червня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 327,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 червня 2015 року еквівалентно 742 790,85 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 30 787,67 доларів США, що еквівалентно 647 335,58 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за кредитом - 414,28 доларів США, що еквівалентно 8
710,57 грн; заборгованості за відсотками - 2 632,25 доларів США, що еквівалентно 55 345,18 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за відсотками - 2
558,44 доларів США, що еквівалентно 53 793,26 грн; пені за прострочення кредиту та відсотків - 40 110,09 грн.

Посилаючись на зазначене, банк просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 327,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 червня 2015 року еквівалентно 742 790,85 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено у повному обсязі.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/41863 у загальній сумі 35 327,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 червня 2015 року еквівалентно 742 790,85 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 30
787,67 доларів США, що еквівалентно 647 335,58 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за кредитом - 414,28 доларів США, що еквівалентно 8 710,57 грн; заборгованості за відсотками - 2 632,25 доларів США, що еквівалентно 55 345,18
грн, у тому числі, простроченої заборгованості за відсотками - 2 558,44 доларів США, що еквівалентно 53 793,26 грн; пені за прострочення кредиту та відсотків - 40 110,09 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючі позовні вимоги банку та стягуючи з відповідачів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов'язання щодо надання позичальникові кредитних коштів, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту не виконує, внаслідок чого станом на 08 червня 2015 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з неї та поручителя солідарно.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 29 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено.

Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2005 року № 014/0043/84/41863 та розподілу судових витрат - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволені позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0043/84/41863 від 05 грудня 2005 року - відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

В іншій частині рішення - залишено без змін.

Стягнено з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 481,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідача ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення. Також суд залишив поза увагою та не надав належної правої оцінки тій обставині, що відповідач ОСОБА_1 перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором 27 червня 2014 року, тоді як з позовом позивач звернувся 13 липня 2015 року, таким чином порука ОСОБА_2 за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 припинилася в силу частини 4 статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2019 року засобами поштового зв'язку АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі адвоката Ковальової Н. А., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року та залишити в силі рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд безпідставно визнав договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_2, припиненим, оскільки строк дії договору поруки обумовлений дією кредитного договору від 05 грудня 2005 року.

Також апеляційний суд безпідставно визнав той факт, що ОСОБА_2 не була належним чином сповіщена про дату, час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки останні повідомлялись належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції.

Крім того, заявник зазначає, що апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 та її представника, про що свідчить відсутність поштових повідомлень в матеріалах справи.

Аргументи касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зводяться до незгоди з постановою апеляційного суду від 17 липня 2019 року в частині скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банку про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

В іншій частині постанова Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини 1 статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із Київського районного суду міста Одеси.

Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2019 року.

Ухвалою Верховного суду від 11 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що 05 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль ", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за № 014/0043/84/41863, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 38 200,00 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 05 грудня 2025 року (а. с. 12-15).

05 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/41863, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2 Розділу 8 у наступній редакції: "здійснювати дострокове погашення кредиту (в тому числі з випередженням графіку погашення кредиту) після трьох років дії цього договору; за дострокове погашення кредиту протягом перших трьох років дії цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від суми дострокового повернення кредитної заборгованості (суми випередження графіку погашення кредиту)" (а. с. 24).

05 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/41863, за умовами якої сторони дійшли згоди доповнити розділ 6 кредитного договору пунктом 6.7: "позичальник зобов'язується протягом 30 календарних днів з дати укладання договору надати кредиторові копію угоди про надання часткової компенсації, укладеної з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву. У разі невиконання умов цього договору, процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 12,5 % річних з дати укладання кредитного договору" (а. с. 25).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 25 вересня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки за № 014/0035/84/41863/1, за яким поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/41863 (а. с. 34).

30.12.2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду за № 014/0043/84/41863/1 до кредитного договору від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/4163, за умовами якої сторони домовилися викласти графік погашення заборгованості у новій редакції.

Банк виконав свої зобов'язання щодо надання позичальникові кредитних коштів, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту не виконує, внаслідок чого, станом на 08 червня 2015 року, у неї виникла заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2005 року за № 014/0043/84/41863 у загальній сумі 35
327,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 червня 2015 року еквівалентно 742 790,85 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 30 787,67
доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 647 335,58 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за кредитом - 414,28 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 8 710,57 грн; заборгованості за відсотками - 2 632,25 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 55 345,18 грн, у тому числі, простроченої заборгованості за відсотками - 2 558,44 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 53 793,26 грн; пені за прострочення кредиту та відсотків - 40
110,09 грн (а. с. 7-10).

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором 27 червня 2014 року.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає вказаним вимогам закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У статті 526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1 , 2 статті 554 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2, апеляційний суд виходив з того, що порука ОСОБА_2 за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 припинилася, оскільки боржник ОСОБА_1 перестала виконувати свої зобов'язання за кредитним договором 27 червня 2014 року, тоді як з позовом позивач звернувся 13 липня 2015 року, тобто поза межами шестимісячного строку.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги).

Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині 4 статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Керуючись положеннями частини 4 статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців (якщо інший строк не передбачений договором поруки) з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З огляду на положення другого речення частини 4 статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження 14-145цс18) викладено правовий висновок про те, що строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц.

Пунктом 5.1 договору поруки від 25 вересня 2007 року передбачено, що цей договір діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Термін дії кредитного договору № 014/0043/84/41863 від 05 грудня 2005 року встановлено до 25 грудня 2025 року.

У справі, яка переглядається, згідно з умовами графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору кредиту, чергові платежі позичальник повинен сплачувати кожного місяця. При цьому за договором поруки поручителі відповідають у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів починається перебіг та обчислення установленого частини 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Якщо банк пред'явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Таким чином, аналіз частини 4 статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Виходячи з вищезазначеного та врахувавши, що останній платіж за договором кредиту ОСОБА_1 сплатила 27 червня 2014 року, а з позовом банк звернувся 13 липня 2015 року, то колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову про солідарну відповідальність поручителя за усіма платежами, заявленими банком до стягнення.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 344/7512/15-ц (провадження № 61-2585св19).

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про направлення вимог відповідачам про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, про що ним зазначалося у позовній заяві, та не встановили чи змінився строк виконання основного зобов'язання.

Виходячи з зазначеного, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не перевірив правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не врахував наведених норм матеріального права та обставин справи, не з'ясував, чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шестимісячного строку за кожним місячним платежем, та за якими платежами порука припинилась, а за якими продовжує діяти.

Зазначене має важливе значення, так як, перш ніж відмовляти у задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителя, суд повинен чітко встановити, щодо яких платежів порука припинилась, а щодо яких ні.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частинами 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин прийнята судом апеляційної інстанції постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме неповідомлення відповідача ОСОБА_2 та її представника про розгляд справи, про що свідчить відсутність поштових повідомлень в матеріалах справи, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки ОСОБА_2 постанову суду апеляційної інстанції з цих підстав в касаційному порядку не оскаржила.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, встановити чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шестимісячного строку за кожним місячним платежем, та за якими платежами порука припинилась, а за якими продовжує діяти. Надати оцінку доводам позивача про направлення вимог відповідачам про дострокове виконання грошових зобов'язань від 14 квітня 2015 року, надати оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції з урахуванням статті 367 ЦПК України, ухваливши судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров