Ухвала КЦС ВП від 11.09.2018 року у справі №357/9092/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 357/9092/17

провадження № 61-43416св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів:

Кашперської Т. Ц., Сержанюка А. С., Фінагєєва В. О., від 31 липня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2001 року він почав проживати однією сім'єю з відповідачем як подружжя у орендованій квартирі по

АДРЕСА_1. У березні 2002 року відповідачу виділили кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1, в якій вони також проживали разом, підтримуючи фактичні шлюбні відносини. У вересні 2004 року вони разом за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_2. На момент придбання будинок перебував у занедбаному стані, без належних господарських споруд. Оскільки він є будівельником, з 2005 року приступив до ремонтних робіт, які виконував власними силами або за допомогою колег, зокрема ним було проведено опалення, водопостачання, побудовано літню кухню, тротуарні доріжки, сарай-гараж, поставлено капітальний паркан з металопрофілю, дві теплиці, видозмінено дах будинку. За період спільного проживання за спільні кошти вони також придбали різне майно у будинок, автомобіль, який оформлено на сина. Весь цей період вони жили як сім'я, він приймав участь у вихованні сина відповідача, мали спільний побут та бюджет.

Однак у квітні 2017 року відповідач почала створювати йому перешкоди у користуванні будинком, порушуючи його права.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з грудня 2001 року по квітень 2017 року; визнати спільним майном подружжя будинок АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Бондаренко О. В., від 02 квітня 2018 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2003 року по квітень

2017 року. Визнано спільним майном подружжя житловий будинок АДРЕСА_2, який зареєстровано за ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем склались усталені відносини, притаманні подружжю, у період спільного проживання вони придбали житловий будинок АДРЕСА_2, а тому за позивачем слід визнати право власності на 1/2 його частину як на спільне майно подружжя. Також суд першої інстанції вказав, що відповідач не надала суду переконливих доказів, які б спростовували доводи позивача, та не заявляла зустрічних позовних вимог щодо визнання за нею права власності на вказане майно як на особисту власність з належними та допустимими доказами на підтвердження цих обставин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на спільне майно відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме по собі проживання позивача у будинку, який він вважає спільним майном подружжя, та проведення ремонтних робіт в ньому не доводить факту його проживання однією сім'єю із відповідачем. Такі обставини не підтверджують ведення спільного господарства, спільного бюджету, не містять жодних відомостей щодо виникнення між сторонами відносин, притаманних сім'ї, взаємних прав і обов'язків, а лише підтверджують факт проживання позивача у будинку відповідача і здійснення ним певних дій, зокрема спрямованих на покращення і обслуговування будинку, в якому він також проживав, тобто не підтверджують його статусу, як члена сім'ї ОСОБА_2. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фактичних шлюбних відносин між ним та ОСОБА_2 у спірний період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи допустив необ'єктивність та однобічність на користь відповідача, фактично проігнорував показання свідків, які підтверджували характер відносин сторін, факт проживання однією сім'єю, спільного придбання та ремонту спірного будинку, ведення спільного бюджету. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що факт спільного проживання сторін як чоловіка та дружини не заперечувала відповідач та її мати, яка свідчила у суді.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

25 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 листопада 2004 року ОСОБА_2 придбала житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у

АДРЕСА_2

(а. с. 5,50-52).

Рішеннями виконавчого комітету Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 13 вересня 2011 року № 65,70 надано дозвіл ОСОБА_2 на самочинно розпочату добудову до житлового будинку тамбура розміром 3,06 х 1,59 м із збільшенням загальної площі (житлова площа становить 41,60 кв. м, загальна площа 77,00 кв. м) та літньої кухні-сараю, загальним розміром 6,06 х 5,32 м, дозволено будівництво господарчого блоку в складі гаражу розміром 4,0 х 8,0 м, приміщення для птиці розміром 8,0 х 4,0 м без порушення будівельних норм (а. с. 16-17).

Рішенням Озернянської сільської ради Київської області від 03 лютого

2016 року вулицю Косіора перейменовано на вулицю Весняна (а. с. 15).

Місце проживання ОСОБА_1 з 22 серпня 1989 року зареєстровано у будинку АДРЕСА_3

(а. с. 19).

Місце проживання ОСОБА_2 з 28 березня 1994 року зареєстровано у

АДРЕСА_4, з 08 квітня 2003 року -

у АДРЕСА_5, з 31 липня 2014 року - у АДРЕСА_2

(а. с. 22,64).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 05 липня 2017 року, складеного депутатом Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області в присутності сусідів ОСОБА_4, ОСОБА_5, проведено обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1. При обстеженні виявлено, що у приватному будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 76,1 кв. м, проживають власник ОСОБА_2 та її син ОСОБА_6. ОСОБА_1 проживав за цією адресою з 2004 року по травень 2017 року без реєстрації (а. с. 6).

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що відповідача знає з дитинства, оскільки вони з нею з одного села. Позивача він знає з 2003 року, а саме коли вони шукали для купівлі будинок, а потім його придбали по сусідству. Коли вони купили будинок, то почали робити ремонт у будинку, на подвір'ї, добудували гараж, сарай, літню кухню, криницю, паркан, перекрили покрівлю. Ремонт робив позивач з бригадою робітників.

Вони жили як звичайна сім'я. По якій причині вони зараз не живуть йому не відомо, разом вони не живуть півроку. Відповідач працювала гардеробницею, а позивач працював на будівництві. Він їх вважав сім'єю.

Допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_7 пояснив суду, що позивача і відповідача він знає більше 15 років, познайомилися вони у спільних знайомих.

Він часто з ними бачився, оскільки вони проживали у гуртожитку АДРЕСА_6 працював

у м. Києві та приїздив до відповідача, а потім вони купили будинок та переїхали жити в село. У будинку вони проживали разом як одна сім'я, з ними разом також проживав син відповідача. Позивач заробляв гроші, які йшли у спільний бюджет сім'ї, він працював на будівництві в м. Києві та отримував гарні гроші на той час. Відповідач працювала на "Шинному заводі". Як сім'ю він знає їх з 2003 року, коли вони проживали ще у гуртожитку. Позивач був прописаний у Луганській області, тому будинок оформили на відповідача. В них були добрі стосунки.

Допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_8 пояснив суду, що позивача знає 14-15 років, познайомилися вони на будівництві. Відповідача знає 8-9 років, він у с. Озерна допомагав робити позивачу літню кухню, гараж, сарай, теплицю.

Позивач раніше проживав у Луганській області, потім жив у гуртожитку по вулиці Молодіжній із жінкою, яку звали ОСОБА_2. Позивач запрошував його робити ремонтні роботи в будинку, він платив йому за це гроші. Сторони жили як сім'я, в одній хаті. ОСОБА_1 працював будівельником і заробітну плату він отримував гарну.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила суду, що вона мати відповідача. Позивача знає 15 років, він приходив до них у гості. Позивач жив із ОСОБА_2 після того як вони купили будинок. Будинок купувала ОСОБА_2, вона і брат давали гроші. Відповідач працювала на "Шинному заводі", мала гарну заробітну плату. ОСОБА_1 кошти на хату не давав, він приїхав із далеку без житла і роботи. В ОСОБА_1 постійної роботи не було, він ходив шукав роботу, приносив заробітну плату додому. ОСОБА_1 робив будь-які ремонтні роботи, потім поступово почали з'являтися гроші. На будинку змінили дах, штукатурили в середині і на дворі. Біля будинку новий паркан, біля будинку зроблено відмостку, стежки.

Позивач звертався до неї "мама". Про їх доходи вона не питала, мабуть все робили за спільні кошти. ОСОБА_1 не живе в хаті з весни 2017 року. Коли позивач вселився до будинку їй не відомо, де і коли вони познайомилися їй також не відомо.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Положеннями статті 315 ЦПК України передбачено встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, у тому числі і проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частин 2 , 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім'ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім'ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Відповідно до статті 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Згідно із частиною 4 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Статтею 60 СК Українивизначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумачення статті 60 СК Українисвідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно із частиною 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно положень статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 довів факт проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2004 року по 2017 рік. Вказаний факт підтверджено показаннями свідків, визнанням сторонами фактичного спільного проживання сторін у спірному будинку, проведенням будівельних робіт з метою спільного проживання у домоволодінні, добудовою господарських будівель та споруд. Судом, зокрема враховано, що свідок ОСОБА_10, яка є матір'ю відповідача, не заперечувала факт спільного проживання сторін як чоловіка та жінка у період придбання спірного будинку.

Визначаючи період спільного проживання сторін з квітня 2003 року, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року, а КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу, проте зазначене не впливає на правильність рішення суду у частині вирішення спору про поділ майна, яке визнано спільною сумісною власністю сторін у справі. Спірний будинок було придбано після 01 січня 2004 року, тому суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення СК України.

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував, доводи позивача належним чином не оцінив та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 213 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

У той же час, враховуючи те, що Сімейний кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 року, рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу підлягає зміні, із визначенням періоду спільного проживання, в який сторони вели спільний побут та мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю, з 01 січня 2004 року по квітень

2017 року. У зв'язку із зазначеним позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року скасувати.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 квітня 2018 року залишити в силі, змінивши його у частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, встановивши факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по квітень 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 5 714,74 (п'ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович