Постанова КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №700/175/16-ц

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 700/26/17

провадження № 61-19531св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,

відповідачі: Погибляцька сільська рада Лисянського району Черкаської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Сіренка Ю. В.,

Гончар Н. І., від 26 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_5, після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складалося з двох земельних ділянок площею 1,378 га, що розташована на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та площею 2,78 га, що розташована на території Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини дізнався, що спадкодавець 16 вересня 2014 року склала два заповіти на ім'я

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими заповіла все своє майно, в тому числі і зазначені земельні ділянки відповідачам у справі. Стверджував, що заповіти від 16 вересня 2014 року є недійсними та суперечать волі дружини, оскільки на час складання заповіту ОСОБА_5 була у тяжкому стані, перенесла інсульт і не могла їх підписати.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіти на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 помер.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня

2017 року було залучено до участі у справі у якості позивача спадкоємця померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_2

07 листопада 2016 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог та просила суд визнати недійсними заповіти

від 16 вересня 2014 року на підставі частини 2 статті 1258 ЦК України, визнати за нею право власності у порядку спадкування на зазначені земельні ділянки, грошові кошти, які знаходяться на рахунках АТ "Ощадбанк", відкриті на ім'я ОСОБА_5, та визнати за нею право власності на автомобіль ВАЗ 2121 "Нива" і зобов'язати ОСОБА_3 повернути їй автомобіль або компенсувати його вартість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області у складі судді Пічкура С.

Д. від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку земельної ділянки, що становить площу 1,39 га від загальної площі 2,78 га у межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку земельної ділянки, що становить площу 0,689 га від загальної площі 1,378 га у межах Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ВАЗ 2121 "Нива", що належав померлому ОСОБА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання заповітів недійсними є недоведеними. Однак ОСОБА_1, будучи непрацездатною особою, мав право на обов'язкову частку у спадщині після смерті своєї дружини, а тому незалежно від наявності заповітів успадкував таку частку відповідно до статті 1241 ЦК України. При цьому суд вважав, що оскільки ОСОБА_1 був єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом, тому його обов'язкова частка складала Ѕ частки від належного спадкодавцю майна. Таким чином, за ОСОБА_2, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_1, необхідно визнати право власності на Ѕ частку спірних земельних ділянок. Крім того, ОСОБА_1 належав на праві власності автомобіль ВАЗ 2121 "Нива", а тому вважав за можливе визнати за його спадкоємцем право власності на цей транспортний засіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня

2017 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки і автомобіль ВАЗ 2121 "Нива" скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спірне майно, оскільки зверненню до суду з указаними вимогами повинно було передувати вирішення питання про видачу їй нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, однак, відомостей про вчинення таких дій позивачем суду не надано та матеріали справи їх не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що через наявність цього спору

ОСОБА_1 за життя не встиг оформити своє право на обов'язкову частку у спадщині після померлої дружини, а тому заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на спірні земельні ділянки і захистити свої права іншим шляхом, аніж зверненням до суду з цим позовом. Крім того, у неї відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно, а тому вона обрала правильний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання заповітів недійсними, визнання права власності на грошові кошти не оскаржується, то в силу вимог статті 400 ЦПК України законність цього судового рішення колегією суддів не перевіряється.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У серпні 2017 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому вони посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 13 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_5 на праві приватної власності належали дві земельних ділянки площею 1,378 га, що розташована на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та площею 2,78 га, що розташована на території Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

16 квітня 2014 року ОСОБА_5 склала два заповіти, якими заповіла ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,78 га, а ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 1,378 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, був чоловіком померлої

ОСОБА_5. На час відкриття спадщини ОСОБА_1 був непрацездатною особою, пенсіонером за віком, у передбаченому законом порядку звернувся до нотаріуса про прийняття обов'язкової частки у спадковому майні.

Крім того, ОСОБА_1 належав на праві власності автомобіль ВАЗ 2121 "Нива", що підтверджується наданою листом регіонального сервісного центру МВС України у Черкаській області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1, яким за життя склав заповіт, в якому заповідав все своє майно, права та обов'язки які б могли належати спадкодавцю на час смерті на користь своєї онучки -

ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після померлого ОСОБА_1, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня

2017 року ОСОБА_2 було залучено до участі у справі у якості спадкоємця померлого ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, на відміну від об'єктів цивільних прав (речей, майна, майнових прав тощо), об'єктами спадщини за ЦК України є права та обов'язки, в тому числі об'єкти цивільних прав, які належали особі на час смерті, право власності або права за договором, якщо ці права не пов'язані з особою спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 статті 1222 ЦК України).

За змістом статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Установлено, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини після смерті його дружини був непрацездатною особою за віком, а тому він мав право на обов'язкову частку у майні, яке залишилось після смерті ОСОБА_5.

Оскільки, крім ОСОБА_1, інших спадкоємців першої черги за законом не було, то обов'язкова частка у цьому випадку становить 1/2 частина майна.

Таким чином, до ОСОБА_2 перейшло право спадкування на належну її діду частку у розмірі Ѕ частини спірних земельних ділянок, а тому суд першої інстанції правильно визнав за нею право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1.

Крім того, ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль

ВАЗ 2121 "Нива", 1991 року випуску, право на спадкування якої також має ОСОБА_2, у зв'язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив її позов у цій частині.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду про наявність у позивача спадкових прав на спірне майно, дійшов помилкового висновку про передчасність позовних вимог з посиланням на відсутність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки за життя ОСОБА_1 своїх спадкових прав на спірні земельні ділянки не оформив, що позбавляє ОСОБА_2 можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на майно, яке не було належним чином оформлене спадкодавцем.

Крім того, у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Крім цього, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Як вбачається із матеріалів справи, право ОСОБА_2 на спірне майно оспорювалося відповідачами у справі, які у своїх запереченнях на позов, а також у апеляційній скарзі посилалися на відсутність правових підстав для задоволення позову, вказуючи, що спірні земельні ділянки були особистою власністю ОСОБА_5, які вони успадкували на підставі складеного за життя останньої заповіту (а. с. 154-159,236-242 т. 1). Таким чином, оскільки право власності ОСОБА_2 на спірне майно оспорювалося відповідачами у справі, висновки суду апеляційної інстанції про передчасність позовних вимог є помилковими. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи

ОСОБА_2 про відсутність у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, що також позбавляє її можливості оформити свої спадкові права у досудовому порядку.

Доводи відповідачів у запереченнях на касаційну скаргу про те, що спірні земельні ділянки належали ОСОБА_5 на праві приватної власності, а тому її чоловік не мав права спадкування обов'язкової частки цього майна, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Також колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вони успадкували право на вказаний спірний транспортний засіб, оскільки відповідно до складених на їх ім'я заповітів ОСОБА_5 заповіла усі свої права та обов'язки, які їй належать на момент складання заповітів, а також ті права та обов'язки, які можуть належати їй у майбутньому, та усе своє майно, яке до дня її смерті буде їй належати, в чому б воно не полягало і де б воно не знаходилось, а саме ОСОБА_3 земельну ділянку площею

1,378 га, а ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,78 га. Таким чином, зміст зазначених заповітів свідчить про те, що їх предметом є лише належні спадкодавцю земельні ділянки та не містять посилання на спірний автомобіль (а. с. 39-40 т. 1) і не можуть бути доказом заповідання відповідачам в один день усього майна, шляхом складенні двох заповітів на різних осіб.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта