Постанова КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №299/2326/15-ц

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 299/2326/15-ц

провадження № 61-13238св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Бак М. Д. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

Під час розгляду справи до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Позовна заява мотивована тим, що він разом із дружиною ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі Виноградівської міської ради, а також співвласниками земельної ділянки площею 0,011 га за даною адресою, яка передана для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, прилеглої до будинку АДРЕСА_2, вона перебуває у загальному користуванні мешканців будинку, згідно із описом меж: від "А " до "Б " - землі загального користування (вулиця); від "Б" до "В " - землі загального користування; від "В " до "Г" - землі загального користування (проїзд). ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_6 - квартири АДРЕСА_4, ОСОБА_5 - квартири

АДРЕСА_5, який належить ОСОБА_2, знаходився на балансі квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України м. Мукачеве, а земельна ділянка площею 0,17 га, на якій розташований цей житловий будинок, передана згідно з актом прийому-передачі від 10 жовтня 2007 року на баланс Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Відповідно до збірного кадастрового плану суміжних землевласників та землекористувачів, складеного у 2011 році Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕО-СЕВ" при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2, відведена йому земельна ділянка для будівництва гаражу виходить за межу прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 територію будинку № АДРЕСА_2, тобто безпідставно змінена конфігурація прибудинкової території будинку № АДРЕСА_3.

З 1965 року, тобто введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_2, прилегла до нього територія добросовісно, відкрито, безперервно використовувалася і використовується ним спільно з іншими мешканцями будинку у господарських цілях.

Власники квартир та мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 власними зусиллями та за власні кошти збудували господарську споруду - сарай, яким вони користувалися понад 45 років.

ОСОБА_2 самовільно, без будь-якого погодження із власниками квартир та мешканцями будинку АДРЕСА_2, без встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та без їх погодження із власниками суміжної земельної ділянки, почав користуватися спірною земельною ділянкою та протиправно демонтував господарську споруду - сарай.

Він та інші співвласники будинку АДРЕСА_2 мають переважне право на придбання спірної земельної ділянки у власність в цілому або її частини, та ці права переважають перед правом відповідача на земельну ділянку (її частину), яку йому неправомірно надано Виноградівською міською радою Закарпатської області.

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив скасувати державний акт ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0034 га, на АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відбулося накладання земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, якою користується позивач та інші власники житлового будинку АДРЕСА_2. Визнання недійсним чи скасування державного акта на право власності можливе лише у випадку його видачі з порушенням вимог чинного земельного законодавства України.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, обставин, якими обґрунтовано позов, скасування лише державного акта на право власності на земельну ділянку не є належним та самостійним способом відновлення порушеного права позивача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно дослідив обставини справи, визначив характер спірних правовідносин та повно дослідив обставини справи, у зв'язку із чим ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке не підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статтю 42 ЗК України щодо правового статусу земельної ділянки для будівництва та обслуговування чотириквартирного житлового будинку та його прибудинкової території, не врахували статтю 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" щодо порушення права позивача на користування прибудинковою територією та очікуваного права на отримання співвласниками (власниками) квартир чотириквартирного будинку акта на право користування або власності на прибудинкову територію, а також суди не звернули увагу на те, що незаконне набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, яка виділена із земель для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2, порушило права позивача на користування прибудинковою територією, закріпленою за будинком, оскільки її розмір зменшився, а конфігурація змінилася.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У липні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7, подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 31 травня 2005 року Виноградівською міською радою Закарпатської області.

08 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_8 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, за умовами якого остання набула право власності на цю квартиру.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_7.

На підставі рішення восьмої сесії міської ради шостого скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області від 28 липня 2011 року № 206 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0030 га на АДРЕСА_2.

Рішенням тринадцятої сесії міської ради шостого скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області від 31 травня 2012 року № 543 затверджено проект землеустрою щодо відведення для будівництва гаража та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0034 га на АДРЕСА_2.

Відповідно до державного акта на право на земельну ділянку серії ЯК № 306432, виданого 09 липня 2012 року на підставі рішення тринадцятої сесії міської ради шостого скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області від 31 травня 2012 року № 543, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0034 га для будівництва індивідуальних гаражів, розташована на АДРЕСА_2.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України 2004 року, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 16 ЦК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач оспорює державний акт на право власності на земельну ділянку з тих підстав, що він виданий всупереч вимог чинного законодавства України та з порушенням його прав як користувача прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 й очікуваного ним права власності на земельну ділянку, що є прибудинковою територією.

Відповідно до статті 42 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Земельні ділянки, на яких розташовані прибудинкові території комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, та розміри, конфігурація земельних ділянок прибудинкових територій визначаються на підставі землевпорядної документації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що чотириквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований за Виконавчим комітетом Виноградівської міської Ради народних депутатів.

Згідно із довідкою від 03 березня 2016 року № 107, виданою Виробничим управлінням житлово-комунального господарства Виноградівської міської ради, чотириквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 передано на баланс підприємства 14 лютого 1965 року, згідно технічного паспорта від 20 серпня 1967 року загальна земельна площа складає 868,00 кв. м., під забудовою - 186,00 кв. м., під двором - 682,00 кв. м.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надав допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року), порушення його прав як користувача прибудинковою територією житлового будинку АДРЕСА_2. Позивач не мав право власності на спірну земельну ділянку на час її передання у власність відповідача.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками, викладеними у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення прав позивача шляхом позбавлення його можливості отримати право власності на прибудинкову територію у майбутньому не заслуговують на увагу, оскільки не гуртуються на нормах цивільного законодавства України.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції не встановила.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець