Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №642/2040/16-ц

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 642/2040/16-ц

провадження № 61-40158св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. С., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням уточнень, просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PML - 705/241/2008 від 04 липня 2008 року, а саме: житловий будинок з прибудовами АДРЕСА_1, загальною площею 368,6 кв. м, житловою площею 178,6 кв. м та належить на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від22 липня 2011 року ОСОБА_1, шляхом надання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві; зобов'язати ОСОБА_1 передати зазначений житловий будинок в управління ТОВ "ОТП Факторинг Україна" шляхом надання вільного доступу до приміщення квартири, передачею ключів та укладанням акту прийому - передачі майна.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04 липня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МL-705/241 /2008, за яким останній отримав кредит у розмірі 160 000,00
доларів США та договір іпотеки № РМL-705/241/2008, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку є житловий будинок з прибудовами АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 1 472 973,55 грн. За договором купівлі-продажу від 22 липня 2011 року зазначений житловий будинок з прибудовами проданий ОСОБА_1.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг України" задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PML - 705/241/2008 від 04 липня 2008 року, а саме на житловий будинок з прибудовами АДРЕСА_1, загальною площею 368,6 кв. м, житловою площею 178,6 кв. м та належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 117, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л. А. 22 липня 2011року ОСОБА_1 шляхом надання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною, що визначатиметься на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент відчуження предмета іпотеки, і наданням позивачу усіх прав продавця, в тому числі, але не виключно, надати право на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, технічної документації на предмет іпотеки, відомостей про осіб, які зареєстровані за адресою розташування предмета іпотеки, з правом оперативного управління предметом іпотеки, в тому числі права доступу, обладнання охоронними пристроями, з правом на укладення договорів з відповідними організаціями щодо надання послуг з охорони, правом на укладення договорів оренди з правом отримання орендної плати з метою задоволення вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 1 474
793,55 грн.

Зобов'язано ОСОБА_1 передати житловий будинок в управління ТОВ "ОТП Факторинг Україна" шляхом надання вільного доступу до приміщення, передачею ключів та укладанням акту прийому-передачі майна.

Суд першої інстанції виходив із того, що згідно договору купівлі-продажу від 22 липня 2011 року власником будинку став ОСОБА_1 та відповідно до останнього перейшли всі права та обов'язки, що стосуються нерухомого майна. Враховуючи, що ОСОБА_2 свої обов'язки виконував неналежним чином, грошових коштів позивач від продажу будинку не отримав, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло права на дострокове стягнення суми неповернутого кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено, рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2017 року скасовано, позов залишено без задоволення.

Апеляційний суд виходив із того, що перехід права власності на предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, відбувся на об'єкт нерухомого майна, не обтяженого іпотекою відповідно до даних витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 22 липня 2011 року, а тому відповідач, як власник будинку, не набув статусу іпотекодавця.

Неправомірність набуття права власності ОСОБА_1 судом не встановлена та ніким не оспорюється.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2018 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга аргументована тим, що позивач не оспорює право власності відповідача на спірне майно, однак внаслідок скасування постанови господарського суду Харківської області від 02 липня 2010 року у справі № Б-39/66-10 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2 - поновилась іпотека позивача на житловий будинок з прибудовами АДРЕСА_1. Апеляційний суд помилково застосував до правовідносин у цій справі статтю 23 Закону України "Про іпотеку".

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суди встановили, що 04 липня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 160 000,00 доларів США.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань банком за кредитним договором між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, згідно яким останній передав в іпотеку власний житловий будинок з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1.

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права іпотекодержателя за договором іпотеки.

Постановою господарського суду Харківської області від 02 липня 2010 року у справі № Б-39/66-10 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою вищого господарського суду України від 01лютого 2011 року скасовано постанову господарського суду Харківської області від 02 липня 2010 року у справі № Б-39/66-10.

За договором купівлі-продажу від 22липня 2011 року спірний будинок проданий ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01березня 2012 року у справі 5023/1123/12 про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 господарським судом ухвалено ввести мораторій на задоволення вимог кредитора.

Згідно матеріалів справи вказана процедура банкрутства порушена вдруге, після припинення процедури № Б-39/66-10.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Згідно статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З установлених обставин справи вбачається, що нерухоме майно, що є предметом іпотеки відчужено арбітражним керуючим під час процедури банкрутства ФОП ОСОБА_2.

Перехід до ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно відбулось внаслідок укладеного ним договору купівлі-продажу із попереднім власником, який набув відповідне право в ході ліквідаційної процедури під час виключення з Єдиного реєстру заборон запису про обтяження цього майна, але після скасування вищестоящим судом судових рішень, на підставі яких знято арешт з майна боржника, іпотека поновилась, а тому на ОСОБА_4 поширюється статус іпотекодавця за іпотечним договором.

Згідно з умовами договору іпотеки від 04 липня 2008 року, сторони досягли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору (пункт 6.4 договору іпотеки).

Підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно із застереженням, яке міститься у договорі іпотеки, сторони встановили, що положення пункту 6.4 з підпунктами цього договору, разом із іншими положеннями цього договору, являють собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, сторони погодили, що продаж предмета іпотеки від імені банку будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є позасудовим порядком врегулювання питання.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Таким чином, вимога ТОВ "ОТП Факторинг Україна", як іпотекодержателя, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання йому права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки є не судовим, а позасудовим способом звернення стягнення на іпотечне майно, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити саме із зазначеної підстави, а тому постанова апеляційного суду підлягає зміні в її мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює постанову апеляційного суду, але виключно у частині мотивів її прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2018 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук