Постанова КЦС ВП від 18.01.2018 року у справі №639/1647/14-ц

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 639/1647/14-ц

провадження № 61-460 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_3,відповідач-товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження»,

Встановив:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі - ТОВ «Відродження») про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки проведення виплат заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 листопада 2013 року по 24 січня 2014 року ОСОБА_3 перебував з ТОВ «Відродження» у трудових відносинах, працював на посаді виконавчого директора в керівному управлінні виробничого департаменту ТОВ «Відродження». 24 січня 2014 року ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законі про працю України (надалі - КЗпП України), за угодою сторін.

Позивач вважає, що відповідач не нарахував та не виплатив йому при звільненні усіх належних до виплати сум, зокрема, у порушення вимог частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці», статей 72, 73, частини першої статті 107 КЗпП України, відповідачем не нарахована та не виплачена позивачеві винагорода за працю понад установлені норми в святкові та вихідні дні 04, 05, 07, 11, 12 січня 2014 року в розмірі 6 134 грн 60 коп., з урахуванням середнього заробітку ОСОБА_3 за один день в розмірі 613 грн 46 коп.; та у порушення вимог статті 72 КЗпП України, відповідачем проведена оплата заробітної плати позивачеві за період роботи у вихідні дні на підприємстві 03, 06, 08, 09, 10 січня 2014 року в одинарному, а не подвійному розмірі, як це передбачено наведеною вище нормою права, і тому ОСОБА_3 вважає, що відповідач повинен йому доплатити заробітну плату за вказані робочі дні в загальному розмірі 3 067 грн 30 коп.

Невиплата у день звільнення належних ОСОБА_3 сум відбулася з вини відповідача, а тому позивач вважає, що на ТОВ «Відродження» має бути покладений обов'язок по виплаті йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку як це передбачено нормами частини першої статті 117 КЗпП України.

На підставі викладеного, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_3 просив суд: стягнути з ТОВ «Відродження» на його користь: 6 134 грн 60 коп. заборгованості з виплати заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні за період чергувань 04, 05, 07, 11, 12 січня 2014 року; 3 067 грн 30 коп. заборгованості з виплати заробітної плати (доплата) за період роботи, у встановлені розпорядженням директора ТОВ «Відродження» вихідні дні на підприємстві, 03, 06, 08, 09, 10 січня 2014 року; 144 163 грн 10 коп. середнього заробітку за час затримки проведення виплат заробітної плати за 235 дні, починаючи з 24 січня і по 15 вересня 2014 року, з урахуванням середньоденного заробітку позивача в розмірі 613 грн 46 коп. Крім того, ОСОБА_3 просив суд покласти на відповідача обов'язок по сплаті судового збору за розгляд судом справи, а також забезпечити докази на підтвердження вимог позову шляхом їх витребування у відповідача.