Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 205/1439/15-ц
провадження № 61-33744св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватний геодезичний центр «Азимут», управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровська міська рада,
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Остапенко Н. Г., від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 26 липня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного геодезичного центру «Азимут», управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року йому передано у користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У 2008 році відповідач оформив на земельну ділянку державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010810400420 від 11 лютого 2008 року. Однак вказаний акт був складений з помилками, зокрема межі його земельної ділянки частково накладаються на межі виділеної ще в 1990 році земельної ділянки позивача. Факт такої помилки зафіксовано у висновку № 294-14 судової земельно-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, власник земельної ділянки АДРЕСА_1 користується земельною ділянкою із сторони ділянки № НОМЕР_6 , площею 46 кв. м, яка згідно координат меж державного акту на земельну ділянку № НОМЕР_6 та проведених геодезичних вимірів належить до земельної ділянки № НОМЕР_6 .
Із урахуванням викладеного, позивач просив позов задовольнити, скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, яким ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,0975 га за адресою: АДРЕСА_2 , скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 11 серпня 2008 року ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, кадастровий номер НОМЕР_3 , скасувати запис в поземельній книзі про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0975 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, яким ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,0975 га за адресою: АДРЕСА_2 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і ОСОБА_2 на законних підставах передано у власність земельну ділянку площею 0,0975 га, що знаходиться у АДРЕСА_2 , а державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2008 року, що був виданий ОСОБА_2 , підтверджує його право приватної власності на вказану земельну ділянку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів порушення своїх прав, земельна ділянка під домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована, межі земельної ділянки не встановлювались, не формувались, державний акт на постійне користування не видавався. Позивач не є власником (користувачем) земельної ділянки під домоволодінням, що знаходиться в його власності, оскільки не надано належних та допустимих доказів, що посвідчують право приватної власності (користування) ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 678 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не розглянуто клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, проведення якої є необхідним для встановлення справжності підпису на акті встановлення меж земельної ділянки. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 червня 1990 року за позивачем закріплено земельну ділянку площею 678 кв. м по вул АДРЕСА_1 (по межі якої виник спір) та виділено у тимчасове користування земельну ділянку площею 615 кв. м (межі якої не оспорюються), а тому позивач є законним користувачем вказаної земельної ділянки. Протягом усього часу позивач сплачує податок за користування земельною ділянкою, якою він користується. Судами не надано належної оцінки висновку судової земельно-технічної експертизи від 05 серпня 2014 року № 294-14.
Сервисы для юристов