Ухвала КЦС ВП від 16.03.2020 року у справі №201/5038/17

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 201/5038/17-ц

провадження № 61-4066св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1, виконавчий комітет Соборної районної у м. Дніпрі ради,

треті особи: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Міністерство юстиції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П.,

Городничної В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Дніпровська міська радазвернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради, треті особи: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Міністерство юстиції України, про визнання незаконним

та скасування рішення виконавчого комітету, визнання незаконним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні комунальною власністю та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_2, на підставі додаткового свідоцтва про право на спадщину від 02 квітня 2009 року отримала у власність гараж № НОМЕР_1, цегляний площею 23,0 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1.

Право власності спадкодавця ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 виникло згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 13 березня 2009 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.

Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968.

Зазначене свідоцтво про право власності на спірний гараж було видано на померлу особу, тому є незаконним з моменту його видачі й у подальшому спадкоємець - ОСОБА_1, не мала права на спадкування гаража, право власності на який у спадкодавця - ОСОБА_2, на день її смерті не виникло.

Позивач вважав, що рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968 про переоформлення гаража з померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 у кооперативі по АДРЕСА_1 було винесено з порушенням діючого на той час законодавства Української РСР.

При цьому рішенням Дніпропетровської міської ради від 28 жовтня 2010 року № 106/56 "Про погодження КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" проведення реконструкції будівлі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" у комплексі забудови пл. Жовтнева, 14 м.

Дніпропетровськ (Жовтневий район) було погоджено проведення реконструкції будівлі закладу у межах наданої КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова І. І." земельної ділянки.

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 06 жовтня 2010 року КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" видані державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 12 листопада 2010 року для фактичного розміщення офтальмологічного корпусу та для влаштування проїзду.

Оскільки проїзд згідно з проектом реконструкції повинен бути влаштований з виїздом на АДРЕСА_1 за рахунок земель територіальної громади міста, позивач вважав, що належний ОСОБА_1 гараж перешкоджає виконанню рішення міської ради та реконструкції офтальмологічного корпусу лікарні.

Ураховуючи викладене, Дніпровська міська радапросила суд: поновити строк на звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що у лютому 2017 року до неї надійшов лист КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" з проханням звернутися до суду, оскільки обласною державною адміністрацією затверджено проєкт реконструкції лікарні і забудовник повивнен влаштувати проїзд у тому місці, де розташований гараж ОСОБА_1; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.

Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968 "Про будівництво, узаконення і передачі гаражів індивідуального користування" у частині переоформлення гаража в кооперативі по АДРЕСА_1 з померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2; визнати незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 13 березня 2009 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на ім'я померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968; визнати незаконним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 02 квітня 2009 року Першою дніпровською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1, здійснену на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради19 березня 2009 року; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1, здійснену на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради12 травня 2009 року; усунути перешкоди в користуванні комунальною власністю - земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок гараж № НОМЕР_1, загальною площею 29,20 кв. м, звільнити, привести у придатний для використання стан та передати за актом Дніпровській міській раді земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року у складі судді Ткаченко Н. В. позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено.

Поновлено Дніпровській міській раді строк на звернення до суду з позовом.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 14 жовтня

1983 року № 968 "Про будівництво, узаконення і передачу гаражів індивідуального користування" у частині переоформлення гаражу

в кооперативі по АДРЕСА_1 (нова назва - АДРЕСА_1) з померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2.

Визнано незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно,

яке видано 13 березня 2009 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у м.

Дніпропетровську ради на ім'я померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.

Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968.

Визнано незаконним додаткове свідоцтво про право на спадщину

за законом, видане Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 02 квітня 2009 року на ім'я ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1 (раніше назва - АДРЕСА_1), яке зареєстровано в нотаріальному реєстрі № 10-629.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2

на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 (раніше назва - АДРЕСА_1), реєстраційний номер об'єкту 26723579, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійсненого на підставі рішення державного реєстратора прав

на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 19 березня 2009 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1

на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1), реєстраційний номер об'єкту 26723579, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійсненого на підставі рішення державного реєстратора прав

на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 12 травня 2009 року.

Усунуто перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні комунальною власністю, а саме земельною ділянкою по

АДРЕСА_1), шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок гараж № НОМЕР_1, загальною площею 29,20 кв. м, звільнити, привести у придатний для використання стан та передати за актом Дніпровській міській раді земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 14 жовтня 1983 року № 968 про переоформлення гаража в кооперативі по АДРЕСА_1 з померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 є незаконним, оскільки як у ОСОБА_3, так і у ОСОБА_2 відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески. Крім того, ОСОБА_2 за життя не зареєструвала своє право власності на гараж АДРЕСА_2, тому свідоцтво про право власності на це майно, видане на її ім'я 13 березня 2009 року, тобто через два роки після її смерті, є незаконним і підлягає скасуванню.

З цих самих підстав суд задовольнив й інші похідні вимоги з етою усунення перешкод у користуванні комунальною власністю.

При цьому суд вважав, що причини пропуску строку позовної давності є поважними, оскільки зумовлені особливими обставинами, а саме: проведення реконструкції офтальмологічного корпусу КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня", яке було розпочате в 2015 році, встановлення в 2015 році порушень будівельних норм та правил розташування гаражу біля лікарняного корпусу, виявлення відсутності реєстрації гаражного кооперативу по АДРЕСА_1, про що позивач не міг знати раніше.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено.

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 400,00 грн.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2012 року, у справі № 412/1402/2012 Дніпропетровській міській раді в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов'язання вчинити певні дії і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено. Законність підстав набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно була предметом розгляду судів як першої, так і апеляційної інстанції. Проте позивач звернувся до суду з іншими вимогами.

Крім того, звернення позивача до суду із зазначеним позовом викликано суспільною необхідністю в зв'язку з реконструкцією будівлі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" та організацією під'їздів до неї. Проте ці обставини не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права власності, законність набуття якого не спростована, оскільки буде порушене право власності, яке гарантовано статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року Дніпропетровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 201/5038/17-ц з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради, треті особи: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання незаконним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні комунальною власністю та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не в повному обсязі встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.

Апеляційний суд не врахував, що оформлення права власності на гараж на померлу ОСОБА_2 викликає сумніви, оскільки дії щодо оформлення документів на гараж були здійснені невідомою особою від імені померлої.

Разом з тим земельна ділянка, на якій розташований гараж № НОМЕР_1, належить територіальній громаді міста, знаходиться у власності держави. ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів щодо наявності у неї права власності чи користування земельною ділянкою; порушень її права на земельну ділянку внаслідок влаштування проїзду від офтальмологічного корпусу лікарні на АДРЕСА_1, порушень з боку Дніпровської міської ради вимог земельного чи іншого законодавства під час прийняття рішення про надання дозволу на реконструкцію офтальмологічного корпусу лікарні та влаштування проїзду.

Також ОСОБА_1 не надала суду належних письмових доказів, які б спростували висновок суду про те, що її батько - ОСОБА_3, побудував гараж № НОМЕР_1 без будь-яких дозвільних документів і, що на день його смерті він не був власником цього гаража, не отримував відповідно до земельного законодавства земельну ділянку для його будівництва. Не доведено і того, що її мати - ОСОБА_2, отримала у користування земельну ділянку, що розташована під гаражем АДРЕСА_3, а в оскарженому рішенні виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968 зазначено лише про переоформлення користування гаражем з померлого ОСОБА_3 на його дружину, а не надання дозволу на його узаконення.

Судом першої інстанції встановлено, що гаражно-будівельнийкооператив по АДРЕСА_3 не був зареєстрований Жовтневою районною у м. Дніпрі. ОСОБА_2 за життя не зверталася до органів місцевого самоврядування за виділом земельної ділянки, не зареєструвала право власності на гараж АДРЕСА_2, тому свідоцтво про право власності на це майно, яке видано на її ім'я 13 березня 2009 року, тобто через два роки після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, є незаконним і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд, пославшись на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 07 травня 2012 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2012 року, у справі № 412/1402/2012, не врахував, що під час розгляду цієї справи суд не досліджував обставини і докази того, що свідоцтво про право власності на спірний гараж було видано на померлу особу через два роки після її смерті та всупереч вимог законодавства України.

При цьому втручання держави в право власності ОСОБА_1 на гараж відсутнє, оскільки за весь час користування земельною ділянкою, що розташована під гаражем, батьки відповідачки і вона сама не оформили відповідні дозвільні документи на землю.

Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду, що стосуються преюдиційності судових рішень, вмотивованості судових рішень та захисту права власності.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської депутатів трудящихся від 09 січня 1963 року № 16 "Про надання майданчику під будівництво гаражів для автомобілів приватного користування уздовж огорожі лікарні ім. Мечникова" виділений майданчик під будівництво 17 гаражів для автомобілів приватного користування уздовж огорожі лікарні ім. Мечникова. Ділянки для будівництва гаражів надані для інвалідів, які мають автомобілі з ручним керуванням, а також особам, гаражі яких підлягають зносу при будівництві ділянок. Забудовники гаражів зобов'язані вести будівництво єдиним підрядником та із однорідних матеріалів, скласти проект забудови і благоустрою ділянок та погодити його в управлінні головного архітектора міста. Цим же рішенням міськомунхоз був зобов'язаний заснувати кооператив з осіб, які мають автомобілі (а. с. 157, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.

Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968 про будівництво, узаконення і передачу гаражів індивідуального користування, переоформлено гараж з померлого ОСОБА_3 у кооперативі по АДРЕСА_3 на його дружину старшу медичну сестру 1-го хірургічного відділення станції переливання крові швидкої допомоги ОСОБА_2 (а. с. 160-164, т. 1).

Відповідно до спадкової справи № 884/2007, заведеної після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем є її дочка - ОСОБА_1 (а. с. 120-140, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 13 березня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 виконавчим комітетом Жовтневої районної у м.

Дніпропетровську ради, відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 14 жовтня 1983 року № 968, її право власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 зареєстровано КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 березня 2009 року (а. с. 136,137,196,197, т. 1).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 14 січня 2011 року № 487 право власності ОСОБА_1 зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора від 12 травня 2009 року (а. с.18, т. 1).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28 жовтня 2010 року № 106/56 "Про погодження КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" проведення реконструкції будівлі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" в комплексі забудови пл. Жовтнева,14 м. Дніпропетровськ (Жовтневий район) було погоджено проведення реконструкції будівлі закладу у межах наданої КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова І. І." земельної ділянки (а. с. 19, т. 1).

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06 жовтня 2010 року № 269/61 та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 044455 та серії ЯЯ № 044456 від 12 листопада 2010 року, КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" передано в постійне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню офтальмологічного корпусу та для улаштування проїзду. Надана лікарні земельна ділянка межує з АДРЕСА_3), на якій розташовані гаражі, що знаходяться у власності територіальної громади м.

Дніпра, зокрема, належний ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_1 (а. с. 22-24, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Дніпровської міської радизадоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року, частина 1 статті 5 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 та 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2012 року, у справі № 412/1402/2012 Дніпропетровській міській раді в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов'язання вчинити певні дії і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено. При цьому встановлено, що ОСОБА_1, отримавши у спадщину гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, який побудовано у 1960 році в установленому на той час порядку, є його законним власником і фактично користується земельною ділянкою під відповідним об'єктом, сплачує податок на землю.

У частині 4 статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом установлено, що розпорядженням Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26 жовтня 2015 року № Р-627/0/3-15 "Про затвердження робочого проекту "Реконструкція будівлі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" в комплексі забудови пл. Жовтнева, 14 м.

Дніпропетровськ затверджений робочий проект та кошторисну вартість будівництва в поточних цінах станом на 11 серпня 2015 року 293 630 704 грн. Координацію роботи щодо виконання цього розпорядження покладено на Управління капітального будівництва облдержадміністрації (а. с. 21, т. 1).

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 07 жовтня 2016 року № 1750/1751-16 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, виконаного на замовлення Управління капітального будівництва облдержадміністрації, існуючий корпус офтальмологічної лікарні є 4х-5ти поверховою (в залежності від рівня планованої позначки землі) цегляною будівлею.

Судовим експертом встановлено, що зі сторони вул. Д. Донцова вздовж межі із земельними ділянками КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" та КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова" розташовані однорядні зблоковані гаражі для легкового автотранспорту, згідно із замірами відстань від гаражів, зокрема НОМЕР_3, НОМЕР_1 до будівлі лікарні складає відповідно - 24,05 м та 24,2 м. Експертом також вказані під'їздні шляхи: існуючий - зі сторони площа Соборна (тобто з території КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова") та в'їзд, що проектується - зі сторони АДРЕСА_3, для чого необхідним є знесення гаражів НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1 (а. с. 54-61, т. 1).

Звернення позивача до суду із зазначеним позовом викликано суспільною необхідністю в зв'язку з реконструкцією будівлі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" та організацією під'їздів до неї.

Разом з тим вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права власності, законність набуття якого не спростована.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно оцінив як преюдиційні: рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2012 року, в яких встановлені обставини набуття ОСОБА_1 у власність спірного гаражу.

У частині 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що преюдиційні обставини не доводяться, якщо склад учасників справ або особа, щодо якої встановлено ці обставини, однакові.

Наведені норми процесуального права надають право учасникам справ або особі, щодо якої встановлено преюдиційні обставини, спростовувати їх. Такі обставини позивачем не спростовані.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК Україниповно та всебічно з'ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що вони відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів щодо наявності у неї права власності чи користування спірною земельною ділянкою не заслуговують на увагу, оскільки користування гаражем і земельною ділянкою під ним ОСОБА_1 та її батьки здійснювали з відома органів місцевої влади і на протязі майже 50 років. При цьому строків щодо оформлення відповідної земельної ділянки за ОСОБА_1 законодавством не встановлено, а вона фактично користується земельною ділянкою під спірним гаражем, сплачує відповідний земельний податок з урахуванням площі самого гаража в межах фактичного користування.

Крім того, не ОСОБА_1 первинно оформила право власності зі згоди органу влади, а право власності було оформлено ще у 1983 році на дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_2.

Також не заслуговують на увагу посилання касаційної скарги на те, що свідоцтво про право власності на це майно, яке видано на ім'я ОСОБА_2 13 березня 2009 року є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки воно було предметом судового розгляду у справі № 412/1402/2012 і рішенням Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 07 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2012 року, Дніпропетровській міській раді в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов'язання вчинити певні дії і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.

Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не врахував позицію Верховного Суду щодо тотожності позовів, а висновок суду про тотожність вимог у цій справі та справі № 412/1402/2012 є помилковим, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд послався на судові рішення у вказаній справі як преюдиційні, не зазначаючи про тотожність позовів, оскільки вони не є такими.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував позицію Верховного Суду щодо вмотивованості судового рішення, є безпідставними, тому що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Безпідставними є й посиланя у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, фактично позбавив позивача права на справедливий суд і захист права власності на земельну ділянку, не врахувавши висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Веховного Суду: від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), оскільки у наведених заявником постановах Верховного Суду та оскарженому судовому рішенні встановлено різні фактичні обставини справ.

Інші доводи касаційної скаги є безпідставними, оскільки вони були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, вони визнані письмовими доказами, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з цим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської радизалишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк