Постанова
Іменем України
08 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 757/30780/16-ц
провадження № 61-20526св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Міністерство внутрішніх справ України, держава Україна в особі Державної казначейської служби України
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року у складі судді Фаркош Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України 5 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій Міністерства внутрішніх справ України при розгляді його звернення від 25 лютого 2016 року та скарги від 22 березня 2016 року, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у період з 26 липня 1994 року до 25 грудня 2006 року проходив службу в Сокальському районному відділі Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
25 лютого 2016 року звернувся до директора Департаменту забезпечення та зв'язку Міністерства внутрішніх справ України зі зверненням, у якому просив повідомити точну назву та кількість предметів речового майна, які він повинен був отримати в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за період несення служби в Сокальському районному відділі Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Листом директора Департаменту забезпечення та зв'язку Міністерства внутрішніх справ України Шалієвської Л. І. від 03 березня 2016 року № 25/4/1-774 відповідь сформовано шляхом прикріплення витягів з наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 вересня 1997 року № 586 «Забезпечення речовим майном старшого та середнього начальницького складу міліції» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2002 року № 148 «Забезпечення форменим одягом старшого, середнього начальницького складу міліції, офіцерів та прапорщиків СМЧМ внутрішніх військ».
Оскільки вказаний лист не містив чітких відповідей на звернення та порушені в ньому питання, він (ОСОБА_4.) звернувся до Міністра внутрішніх справ України зі скаргою, у якій просив вирішити питання про притягнення до відповідальності директора Департаменту забезпечення та зв'язку Міністерства внутрішніх справ України Шалієвську Л. І. та надати обґрунтовану відповідь на його звернення.
Листом Департаменту забезпечення та зв'язку Міністерства внутрішніх справ України від 18 квітня 2016 року № 25/4/1-1521 йому повідомлено, що раніше надана відповідь містила вичерпну інформацію стосовного порушених питань.
У подальшому, після звернення до Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини, звернення від 25 лютого 2006 року було розглянуто повторно.
Зазначав, що при розгляді звернення від 25 лютого 2006 року відбулось порушення статті 40 Конституції України, Законів України «Про інформацію», «;Про звернення громадян», «;Про доступ до публічної інформації», оскільки державний орган допустив бездіяльність, неповно розглянув його звернення, чим змусив вживати додаткових заходів для захисту своїх прав та витрачати додатковий час.
Все це призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації, моральних переживань, порушення сталих життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, погіршено стосунки з оточуючими, зокрема з рідними людьми, які глузують з нього з приводу недоведеності його правоти при зверненні до державних органів.
Крім того, зазначав, що його скарга до Міністра внутрішніх справ України розглянута тими ж особами, чиї дії/бездіяльність він безпосередньо оскаржував.
Сервисы для юристов