Ухвала КЦС ВП від 14.04.2021 року у справі №641/7345/20

Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 641/7345/20

провадження № 61-5530св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс",

відповідачі: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прокопенко Анна Валентинівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня

2020 року у складі судді Курганникова О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Кругової С.

С., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс") звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Н. В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прокопенко А. В., Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль" (далі -

ТОВ "Інтервертикаль"), про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз'яснено ТОВ "ФК "Поліс", що позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль".

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Поліс" залишено без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки триває процедура банкрутства ТОВ "Інтервертикаль", а банкрут є власником спірних приміщень, іпотекодержателем яких є позивач.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ТОВ "ФК "Поліс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Інтервертикаль" не є власником не лише предмета договору купівлі-продажу, а й не є власником нежитлової будівлі, оскільки

усправі № 5023/5383/12 скасовано право власності ТОВ "Інтервертикаль" на нежитлову будівлю. Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив обставини на підставі недопустимих доказів. Так, що суд апеляційної інстанції встановив, як обставину, що реконструкція нежитлової будівлі була самовільною, тобто, такою, що здійснена без будь-якої дозвільної документації, що й стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі № 922/2830/13 і при цьому встановлює, як обставину, що така самовільна реконструкція створювала правові наслідки у вигляді виникнення, як самостійного об'єкту нерухомого майна, предмета договору купівлі-продажу внаслідок поділу нежитлової будівлі та зміни її технічного і цільового призначення. Заявник зазначає, що позов не містить жодних майнових вимог до боржника - ТОВ "Інтервертикаль" щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.

ТОВ "Інтервертикаль" не є стороною нікчемного правочину, наслідки недійсності якого просить застосувати позивач. Будь-які права ТОВ "Інтервертикаль" не оспорюються, а тому, з урахуванням статті 7 Кодексу України з питань банкрутства та правозастосовчої практики Верховного Суду, спір має розглядатись за правилами цивільної юрисдикції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

31 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла справа.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.

Обставини встановлені судами

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 жовтня 2019 року, право приватної власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 987,1 кв. м, опис: нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею

10,9 кв. м, нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22,22а загальною площею

373,6 кв. м, нежитлові приміщення 3-го поверху № 1,2,3 загальною площею

221,1 кв. м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1,2 загальною площею

9,8 кв. м у нежитловій будівлі літ. "А-3", на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у справі № 5023/5383/12, зареєстровано за ТОВ "Інтервертикаль".

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2020 року ТОВ "ФК "Поліс" звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Н. В. та ОСОБА_5, ТОВ "Інтервертикаль", про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме договору купівлі-продажу квартири між відповідачами.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 03 листопада 2006 року

ТОВ "Інтервертикаль" набуло право власності на нежитлову будівлю літ "А-3" за адресою: АДРЕСА_1, яке 09 жовтня 2007 року передано в іпотеку.

Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року за заявою

ТОВ "Інтервертикаль" порушено провадження про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервертикаль" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На цей час справа про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль" перебуває у провадженні Господарського суду Харківської області (справа № 5023/5383/12 (922/2781/20)).

28 грудня 2012 року у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство

ТОВ "Інтервертикаль" здійснено відчуження нерухомого майна, належного боржникові шляхом проведення торгів на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр", де було реалізовано належне боржникові наступне майно:

1) нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв. м у нежитловій будівлі літ "А-3", загальна площа якої складає 987,1 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (лот № 1);

2) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв. м, нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22,22а загальною площею 373,6 кв. м, нежитлові приміщення 3-го поверху № 1,2,3 загальною площею 221,1 кв. м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1,2 загальною площею 9,8 кв. м у нежитловій будівлі літ "А-3", загальна площа якого складає 987,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 2).

За результатами торгів з реалізації нерухомого майна переможцями стали

ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У подальшому ними здійснено перепланування та реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху № 1 загальною площею 10,9 кв. м, нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-22,22а загальною площею 373,6 кв. м, нежитлових приміщень 3-го поверху № 1,2,3 загальною площею 221,1 кв. м, нежитлових приміщень технічного поверху № 1,2 загальною площею 9,8 кв. м в літ "А-3" та нежитлових приміщень підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв. м, нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв. м в літ "А-3".

Внаслідок перепланування та реконструкції нежитлові приміщення стали квартирами готельного типу, з технічними та допоміжними приміщеннями, підвалом та технічним поверхом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на самовільно реконструйований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1, який складався з 43 квартир.

25 липня 2014 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. Нотаріусом прийнято рішення державного реєстратора щодо відкриття нового розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності. 23 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири та нотаріусом прийнято рішення державного реєстратора щодо внесення до розділу нового запису на підставі рішення держаного реєстратора.

ТОВ "ФК "Поліс" на підставі договору відступлення права вимоги від 18 листопада 2015 року та додаткової угоди від 27 листопада 2015 року є іпотекодержателем нежитлового приміщення та вважає свої права порушеними, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію права власності за відповідачем на квартиру, яка була частиною цього приміщення, що є перешкодою у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 січня 2017 року визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з реалізації майна, належного

ТОВ "Інтервертикаль", а саме зазначеного нежитлового приміщення; визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року визнано за ТОВ "Інтервертикаль" право власності на нежитлові приміщення за адресою:

АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 вересня

2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, яким визнано законною самовільну реконструкцію нежитлової будівлі в квартирний будинок та визнано право власності на нього за ОСОБА_2 і ОСОБА_1, та у задоволенні позову відмовлено.

За змістом постанови Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2020 року вбачається, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 22 лютого

2017 року у справі № 5023/5383/12 - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання за ТОВ "Інтервертикаль" права власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв. м, нежитлові приміщення

2-го поверху 1-22,22а загальною площею 373,6 кв. м, нежитлові приміщення

3-го поверху № 1,2,3 загальною площею 221,1 кв. м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1,2 загальною площею 9,8 кв. м у нежитловій будівлі літ "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ця постанова (справа № 5023/5383/12) є чинною.

Нормативно-правове обґрунтування

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ~law28~) (за винятком окремих його положень) (далі - ~law29~), яким ~law30~ викладено в новій редакції.

~law31~ встановлено, що провадження

у справах про банкрутство регулюється ~law32~, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ~law33~ справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених ~law34~.

~law35~ визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Указана норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, яким визначено, що господарським судам підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина 9 статті 30 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ~law36~, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства

від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень ГПК України встановлено, що з дня введення в дію ГПК України подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень ГПК України незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію ГПК України перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки щодо ТОВ "Інтервертикаль" порушено справу про банкрутство та триває ліквідаційна процедура, отже, спір щодо майна

ТОВ "Інтервертикаль" не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до повноважень суду господарської юрисдикції та має вирішуватися господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення нових справ, відповідно до вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності з 21 жовтня 2019 року.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, адже з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ "Інтервертикаль" не є власником не лише предмета договору купівлі-продажу, а й не є власником нежитлової будівлі, оскільки

усправі № 5023/5383/12 скасовано право власності ТОВ "Інтервертикаль" на нежитлову будівлю, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки у зазначеній справі апеляційним судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення вибуло із володіння ТОВ "Інтервертикаль" поза його волею на його відчуження, яке у подальшому реконструйовано та переплановано першими покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і відчужено на користь третіх осіб. У названій справі господарським судом відмовлено у визнанні права власності за ТОВ "Інтервертикаль" на спірні об'єкти нерухомості з підстав обрання неналежного способу захисту, а не у зв'язку із безпідставністю чи недоведеністю вимог.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зауважує, що будь-які спори щодо майна, яке вже відчужувалось у процедурі банкрутства, як майно підприємства - банкрута, можуть вирішуватись лише за участю такого підприємства, відповідно вимоги позову у розглядуваній справі також вирішенню господарським судом у справі про банкрутство.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив обставини на підставі недопустимих доказів, а саме, що суд апеляційної інстанції встановив, як обставину, що реконструкція нежитлової будівлі була самовільною, тобто такою, що здійснена без будь-якої дозвільної документації, що й стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі № 922/2830/13 і при цьому встановлює, як обставину, що така самовільна реконструкція створювала правові наслідки у вигляді виникнення, як самостійного об'єкту нерухомого майна, предмета договору купівлі-продажу внаслідок поділу нежитлової будівлі та зміни її технічного і цільового призначення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, із якої вбачається, що такі обставини апеляційним судом не встановлювалися, а зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та намагання учасника справи переглянути прийняті судами попередніх інстанцій судові рішення в касаційному порядку, що виходить за межі компетенції, адже повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду.

Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами процесуального права, які судами застосовані правильно.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги, правильне застосовування норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях є очевидним.

Частинами 3 та 4 статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційна скарга на ухвалу судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня

2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик