Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 202/7666/16-ц
провадження № 61-32069св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року у складі судді Шклярука Д. С., та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що його батько за національністю був німцем.
23 листопада 2016 року Індустріальний районний у м. Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - РАЦС) відмовив ОСОБА_1 у внесенні змін щодо національності в актовий запис про шлюб.
Зазначає, що він та його нащадки мають право внести зміни до правовстановлюючих документів із зазначенням належності до німецької національності. Встановлення факту німецького походження йому необхідне для впорядкування документів, для реалізації особистих прав та отримання можливості користуватися окремими пільгами, можливостями та гарантіями, що передбачені чинним законодавством Федеративної Республіки Німеччина для громадян пострадянських республік німецького походження.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати його національність як «німець» відповідно до свідоцтва про народження; змінити в актовому записі про шлюб від 16 червня 1973 року, складеному Ленінським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, національність нареченого з «українець» на «німець»; зобов'язати РАГС внести зміни до актового запису про шлюб від 16 червня 1973 року, який було складено Ленінським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в частині національності нареченого з «українець» на «німець».
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт належності особи до певної національності не може бути встановлений у судовому порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що способом відновлення порушеного права, якщо воно мало місце, може бути звернення до відповідного відділу реєстрації актів цивільного стану, а в разі відмови - оскарження її в судовому порядку, а не шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи дійшли помилкового висновку, що заявник обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки в позасудовому порядку відновити чи підтвердити національність шляхом звернення до відповідного відділу реєстрації актів цивільного стану неможливо. Ухвалені судові рішення прямо порушують право заявника на відновлення та підтвердження його національності і відмови від етнічного німецького походження за національністю батька, що прямо заборонено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
30 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Сервисы для юристов