Ухвала КЦС ВП від 03.10.2019 року у справі №638/12061/16-ц

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

місто Київ

справа № 638/12061/16-ц

провадження № 61-28801св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Приватне акціонерне товариство "Термолайф",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Дзержинського районного суду м.

Харкова від 10 квітня 2017 року у складі судді Штих Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання передати у заставу банку пакет акцій Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф").

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що між ПАТ "Сбербанк" та ОСОБА_1 укладено договір застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ПАТ "Сбербанк" у забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "ХКС "), ПрАТ "Термолайф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - ТОВ "Коксотрейд") за договорами про відкриття кредитних ліній належні йому, як акціонеру, 50 штук простих іменних акцій ПрАТ "Термолайф", що становило 10 % акцій товариства. На підставі рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" від 04 вересня 2015 року випущено та розміщено 4 900 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 1 000,00 грн кожна. Загальна номінальна вартість акцій 4 900 000,00 грн. Ціна розміщення акцій 1 258,00 грн за одну акцію. Внаслідок зазначених дій кількість належних ОСОБА_1 простих іменних акцій ПрАТ "Термолайф" збільшилась на 490 одиниць і склала 540 акцій та, відповідно, предмет застави за договором від 13 вересня 2012 року зменшився з 10 % до 0,92 % частки в статутному капіталі ПрАТ "Термолайф".

Відповідно до підпункту 3.1.1 договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року якщо після набуття чинності цим договором емітентом буде проведено додаткову емісію пайових цінних паперів, які є предметом застави за цим договором, всі такі пайові цінні папери стають предметом застави за цим договором. Заставодавець зобов'язується протягом 5 днів з моменту виникнення у нього права власності на пайові цінні папери емітента (ПрАТ "Термолайф") додаткової емісії знерухомити такі цінні папери на рахунку заставодавця в цінних паперах, відкритому у заставодержателя як зберігача, та надати останньому належним чином оформлене розпорядження застави таких цінних паперів для виконання операції щодо їх обтяження зобов'язаннями. Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ "Сбербанк", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило зобов'язати відповідача виконати умови підпункту 3.1.1 договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року щодо обтяження на рахунку в цінних паперах акцій додаткової емісії ПрАТ "Термолайф" в кількості 490 штук шляхом подання до депозитарної установи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондовий центр "Співдружність" (далі - ТОВ "Співдружність") розпорядження та інших необхідних документів для обтяження в системі депозитарного обліку (знерухомлення на рахунку в цінних паперах) 490 акцій додаткової емісії емітента - ПрАТ "Термолайф".

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Сбербанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту, як установлення правовідносин, у тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення договору. Особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі пункту 1 частини 2 статті 6 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно-правовим актом, що містить відповідний обов'язок, а зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених статтею 16 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" відхилено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що посилання апеляційної скарги на те, що направлення ОСОБА_1 розпорядження застави акцій додаткової емісії у кількості 490 штук можливе лише після укладення відповідної додаткової угоди до договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року, в якій буде врегульовано (досягнуто згоди) щодо всіх істотних умов передачі цих акцій в заставу, зокрема їх заставної вартості. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання банку на ненадання судом першої інстанції в мотивувальній частині належної правової оцінки уточненим позовним вимогам ПАТ "Сбербанк" від 17 листопада 2016 року не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки така неповнота обґрунтування висновків суду не призвела до неправильного вирішення справи.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв'язку у жовтні 2017 року, ПАТ "Сбербанк" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами не враховано, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статті 11, 32, 122, 212 ЦПК України 2004 року, статтю 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 572, 586, 587 ЦК України. При цьому, згідно з твердженням заявника, судами проігноровано положення підпункту 3.1.1 укладеного між сторонами у справі договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року, не надано належної оцінки факту порушення прав ПАТ "Сбербанк" внаслідок прийняття рішення від 04 вересня 2015 року загальних зборів ПрАТ "Термолайф" про збільшення статутного капіталу. Окрім цього, суди не взяли до уваги, що з урахуванням уточнених позовних вимог від 17 листопада 2016 року позов по суті вирішено не було, що є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 вересня 2012 року між ПАТ "Сбербанк" та ОСОБА_1 укладено договір застави цінних паперів, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ПАТ "Сбербанк" на забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ "ХКЗ ", ПрАТ "Термолайф" та ТОВ "Коксотрейд" за договорами про відкриття кредитних ліній від 04 вересня 2012 року № 26-В/12/66/ЮО, від 04 вересня 2012 року № 27-В/12/66/ЮО, від 04 вересня 2012 року № 28-В/12/66/ЮО, від 04 вересня 2012 року № 29-В/12/66/ЮО, від 04 вересня 2012 року № 30-В/12/66/ЮО, від 04 вересня 2012 року № 31-В/12/66/ЮО належні йому, як акціонеру, 50 штук простих іменних акцій ПрАТ "Термолайф".

Відповідно до пункту 3.1. договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року предметом застави є 50 штук простих іменних акцій у бездокументальній формі, випущених ПрАТ "Термолайф", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA 4000088421, з номінальною вартістю одного цінного папера 1 000,00
грн.

22 вересня 2015 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск простих іменних акцій ПрАТ "Термолайф" додаткової емісії, а саме: було випущено та розміщено 4 900 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 1 000,00 грн кожна; загальна номінальна вартість акцій 4 900 000,00
грн; ціна розміщення акцій 1 258,00 грн за одну акцію.

Внаслідок зазначених дій кількість належних ОСОБА_1 простих іменних акцій ПрАТ "Термолайф" збільшилась на 490 одиниць і склала 540 акцій.

Зазначені акції додаткової емісії (випуску) в кількості 490 штук придбані 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 за ціною 616 420,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08 жовтня 2015 року № 1.

Підпунктом 3.1.1 договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року встановлено, що у випадку, якщо після набуття чинності цим договором емітентом буде проведено додаткову емісію пайових цінних паперів, які є предметом застави за цим договором, з моменту набуття заставодавцем права власності на пайові цінні папери емітента додаткової емісії всі такі цінні папери стають предметом застави за цим договором. Заставодавець зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення у нього права власності на пайові цінні папери емітента додаткової емісії знерухомити такі цінні папери на рахунку заставодавця в цінних паперах, відкритому у заставодержателя як зберігача, та надати останньому належним чином оформлене розпорядження застави таких цінних паперів для виконання операції щодо їх обтяження зобов'язаннями.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував таке.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі частини 1 статті 1048 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу" та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до положень статті 53 Закону України "Про заставу" якщо законом чи договором не передбачено інше, застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. Застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір. За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом враховано, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також віднесена законом до юрисдикції загальних судів. Правильне визначення предмета позову має вирішальне значення для визначення меж розгляду справи, оскільки предмет позову визначає суть вимоги, стосовно якої суд повинен дати відповідь у рішенні.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову.

Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Тому до підстави позову не можуть входити обставини, що є доказами у справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. Підстава позову має важливе практичне значення. Правильне її встановлення визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Звертаючись до суду з цим позовом, у позовній заяві від 26 липня 2016 року банк просив зобов'язати відповідача виконати умови договору застави шляхом укладення з ПАТ "Сбербанк" додаткової угоди до договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок про безпідставність заявленого позову, оскільки стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту, як установлення правовідносин, у тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення договору.

За правилом частини 1 статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 31 ЦПК України 2004 року, крім прав та обов'язків, визначених у частини 2 статті 31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

ПАТ "Сбербанк", користуючись процесуальними правами відповідно до положень статті 31 ЦПК України 2004 року, до початку розгляду судом справи по суті подало до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просило зобов'язати відповідача виконати умови підпункту 3.1.1 договору застави цінних паперів від 13 вересня 2012 року щодо обтяження на рахунку в цінних паперах акцій додаткової емісії ПрАТ "Термолайф" в кількості 490 штук шляхом подання до депозитарної установи ТОВ "Співдружність".

Відповідно до запису аудіофіксації журналів судових засідань зазначений позов зі зміненим предметом судом першої інстанції прийнято до розгляду та вимоги цієї заяви підтримані представником банку під час розгляду справи, а також у виступах представника позивача під час судових дебатів.

Проте, зміст рішення суду першої інстанції доводить, що судом фактично вирішено позов банку, поданий у первісній редакції від 26 липня 2016 року, суд не надав оцінки змісту та доводам уточненого позову від 17 листопада 2016 року та фактично не вирішив його по суті.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив, що є предметом та підставою позову, зробив передчасний висновок про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, які позивачем не підтримувалися.

Розгляд справи в межах заявленого позову за визначеними позивачем підставами та предметом позову по суті не відбувся, що є порушенням засадничих принципів цивільного процесу - принципів змагальності та диспозитивності.

Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 10 ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України 2004 року).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не усунув зазначеного порушення, безпідставно зазначивши, що наведене порушення процесуальних норм не призвело до неправильного вирішення справи. Невирішення спору по суті відповідно до вимог частини 3 статті 309 ЦПК України 2004 року не може вважатись таким порушенням процесуального права, яке не призвело до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки розгляд по суті за вимогами, які позивач заявив та підтримував під час розгляду справи, не відбувся.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 411 ЦПК України).

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати відповідну правову оцінку цим доказам і встановленим на їх основі дійсним обставинам справи та вирішити спір з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко