Постанова КЦС ВП від 12.04.2018 року у справі №405/2479/16-ц

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 405/2479/16-ц

провадження № 61-6644св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Шевченко І. М. від 13 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Франко В. А., Кривохижі В. І., Чельник О. І., від 27 липня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2016 ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі ПАТ - «ОТП Банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 про визнання додаткового договору недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») згідно кредитного договору № МL-K00/062/2008 від 07 травня 2008 року надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 105 823,28 грн. Сторони домовились, що для розрахунку процентів буде використовуватись плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток, який складає 5,49 % річних + FIDR. Усі зміни та доповнення до цього договору повинні будуть складені у письмовій формі та мають бути підписані сторонами. Такі зміни додаються до договору та складають його невід'ємну частину.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки № SR-К00/062/2008 від 07 травня 2008 року між позивачем та банком. Банк та поручитель 04 червня 2009 року уклали додатковий договір № SR-К00/062/2008/1 до договору поруки, із змісту якого вбачається, що в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору. В подальшому банк та поручитель 08 квітня 2011 року уклали додатковий договір № 2 до договору поруки № SR-K00/062/2008 від 07 травня 2008 року.

Позивач зазначив, що 04 червня 2009 року до додаткового договору поруки сторони внесли зміни, згідно яких не було конкретизовано, на які саме зміни кредитного договору погодився поручитель. Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, позивач просив задовольнити позов, визнати недійсним додатковий договір № 2 від 08 квітня 2011 року до договору поруки від 07 травня 2008 року № SR-K00/062/2008.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 червня 2016 року у задоволенні позовуОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поручитель, підписавши договір поруки, погодився відповідати як солідарний боржник у разі порушення ОСОБА_5 порядку виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки. Умови збільшення обсягу відповідальності поручителя визначаються як за умовами договору поруки, так і за умовами кредитного договору. Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема письмового повідомлення, додаткової угоди, тощо. Посилання позивача на те, що договір поруки № SR‑К00/062/2008 від 07 травня 2008 року припинив свою дію на підставі статті 559 ЦК України - 04 червня 2009 року, а укладання додаткового договору № 2 від 08 квітня 2011 року до договору поруки № SR‑К00/062/2008 від 07 травня 2008 року суперечить нормам законодавства, і такий договір підлягає визнаннюнедійсним, є безпідставними та не ґрунтуються на нормах закону.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27 липня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6‑1161цс15 є помилковим, оскільки обставини справ не є тотожними.