Ухвала КГС ВП від 04.06.2019 року у справі №910/21576/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/21576/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представника ТзОВ "ІЗІ Софт" - адвоката Григоришена О. О. (ордер КС №600868),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ҐПАТ Банк "Траст" Кухарева Володимира Валентиновича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019

та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2018

у справі № 910/21576/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ҐПАТ
Банк "Траст" Кухарева Володимира Валентиновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ Софт"

про визнання нікчемного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог

Публічне акціонерне товариство Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Траст" Кухарева Володимира Валентиновича (далі - ПАТ Банк "Траст", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ Софт" про визнання нікчемного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі п. 4 ст. 37, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826 від 26.05.2016, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ
"Банк "Траст" Кухарева В. В. від 15.06.2016 було визнано нікчемним договір про надання послуг №120116 від 12.01.2016.

Оскільки договір укладено банком протягом року до запровадження тимчасової адміністрації з пов'язаною особою (відповідачем) без наміру досягти реальних правових наслідків у вигляді виконання відповідачем обумовлених договором робіт, вказаний договір є фіктивним у розумінні ст. 234 ЦК України. Позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення на його користь з відповідача грошових коштів у розмірі 1 304 200,12 грн., сплачених за спірним Договором.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено того, що укладення сторонами оспорюваного договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; з огляду на вчинення сторонами дій щодо виконання вказаного договору, оспорюваний правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Сам факт укладення договору з пов'язаною з банком особою не свідчить про те, що такий договір є нікчемним в силу закону.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі ПАТ Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Траст" Кухарева Володимира Валентиновича просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скарга аргументована тим, що через неправильне встановлення фактичних обставин справи судами помилково не застосовано до спірних правовідносин положення п. 8 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 216, 234 ЦК України, які підлягали застосуванню.

Посилається на формальний підхід попередніми судами до оцінки доказів та безпідставне відхилення поданих позивачем доказів, що призвело до помилкового висновку про недоведеність наявності ознак нікчемності оспорюваного договору.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Від відповідача надійшло письмове пояснення щодо касаційної скарги, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Банк "Траст", а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Зазначає, що на виконання умов договору від 12.01.2016 № 1201/16 надаючи послуги банку консультував потенційних клієнтів банку щодо наступних банківських продуктів: кредитної картки "Друзі EasyPay" та Co-brand кредитної картки "Друзі EasyPay", завдяки чому банк отримав інформацію про потенційних кредиторів.

При цьому вказує, що на дату укладення договору і на даний час є власником знаку для товарів та послуг "EasyPay", що посвідчується Свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 95855 від 26.08.2008.

За сприяння відповідача банком було залучено близько 12403 клієнтів, яким було встановлено кредитні ліміти на суму близько 29,5 млн. грн, що підтверджується не тільки актами, а й оформленими реєстрами клієнтів.

Оформлення банком платіжних карток, із нанесенням на них знаку для товарів та послуг, що належить відповідачу, та за наданою виконавцем інформацією про потенційних клієнтів тривало до грудня 2016 року, а інформація про 9 618 потенційних клієнтів надавалась виконавцем до 30.06.2016 включно.

Використання банком знаку "EasyPay" в назві банківських продуктів та на емітованих платіжних картках також свідчить про наявність ділової мети банка та відповідача та про реальність і фактичність здійснення господарської операції сторонами договору.

5. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12.01.2016 між ПАТ Банк "Траст" (у тексті договору - замовник) та ТОВ "Ізі Софт" (у тексті договору - виконавець) укладено договір про надання послуг № 120116 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати наступні послуги: дистанційний продаж фізичним особам карткових банківських продуктів замовника; надання потенційним клієнтам замовника консультацій щодо умов та порядку придбання карткових банківських продуктів замовника; отримання від потенційних клієнтів замовника інформації, що містить персональні дані, які є підставою для визначення замовником можливості надання карткових продуктів замовника; розповсюдження інформаційних матеріалів замовника.

Результатом наданих виконавцем послуг є надання замовником клієнту, залученому виконавцем, будь-якого карткового банківського продукту замовника (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору замовник сплачує виконавцю винагороду за надані ним послуги відповідно до п. 1.1. даного договору за звітний період (календарний місяць), розмір якої визначається відповідно умовам розділу 4 даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору замовник зобов'язаний оплатити одноразовий платіж комплексу організаційних заходів у розмірі 70 000,00 грн та ПДВ 14 000,00 грн, а всього 84 000,00 грн, що включає в себе: підготовку і налаштування інструментів, задіяних для надання послуг, відповідно до поставлених вимог; виділення необхідної кількості кваліфікованих операторів; проведення навчання операторів.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за даним договором складає: 20 (двадцять) гривень 00 коп. та ПДВ 4 (чотири гривні) 00 коп., всього 24 (двадцять чотири) гривні 00 коп., за надану виконавцем інформацію по кожному потенційному клієнту, залученому виконавцем, щодо отримання карткового банківського продукту, але не менше суми щомісячних витрат виконавця, в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. та ПДВ 6 000
(шість тисяч) гривень, 00 коп., всього 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 коп.

Оплата за послуги, що надаються виконавцем, здійснюється замовником щомісячно, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі загальної вартості послуг на поточний рахунок виконавця, на підставі підписаного сторонами Акту наданих послуг, протягом п'яти банківських днів з моменту його підписання (п.4.4 договору).

За приписами п. п. 9.1,9.2 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" березня 2017 року. Якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до дати, визначеної в п. 9.1. цього договору не заявила про намір припинення договору, цей договір автоматично продовжує свою дію на один календарний рік, без обмежень щодо кількості таких продовжень.

Разом з тим, відповідно до рішення від 29.12.2016 № 559-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк "Траст"" Правлінням Національного банку України вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ Банк "Траст".

На підставі вказаного рішення виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від
30.12.2016 №3085 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Траст" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким запроваджено процедуру ліквідації ПАТ Банк "Траст" з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк "Траст" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кухареву В. В. строком на два роки з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно.

Згідно з Наказом Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення процедури ліквідації ПАТ Банк "Траст" від 15.06.2017 №143-ЛТ "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)", визнано нікчемним, зокрема, договір про надання послуг з продажу банківських продуктів від 12.01.2016, укладений між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт".

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення процедури ліквідації ПАТ Банк "Траст" Кухаревим В. В. на адресу відповідача було направлено відповідне повідомлення за вих. №1487 від 15.06.2017, яким повідомлено ТОВ "Ізі Софт" про нікчемність на підставі положень п. 4 ст. 37, п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договору про надання послуг з продажу банківських продуктів від 12.01.2016, укладеного між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "Ізі Софт", а також на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України просив повернути отримані за договором грошові кошти в сумі 1 304 200,12 грн.

У відповідь на вказане повідомлення відповідач надіслав Уповноваженій особі ФГВФО на здійснення процедури ліквідації ПАТ Банк "Траст" Кухареву В. В. листа вих. №52/07-17 від 10.07.2017, в якому зазначив, що не погоджується з викладеними в повідомленні обставинами та вважає, що укладений договір в повній мірі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, зокрема, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, а також містить усі істотні умови договору про надання послуг.

У зв'язку з тим, що відповідач вказані грошові кошти не повернув, посилаючись на нікчемність оспорюваного договору, встановлену наказом Уповноваженої особи ФГВФО ПАТ Банк "Траст" Кухарева В. В. від 15.06.2016, стверджуючи про те, що такий договір не відповідає вимогам закону та є фіктивним, оскільки не спрямований на реальне надання позивачеві передбачених договором послуг, останній звернувся з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувалися суди

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з підстав укладення банком правочину з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (пункт 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Водночас відносини між сторонами господарських договорів, у яких однією зі сторін є банк, який виводиться з ринку і від імені якого діє ФГВФО, або його уповноважена особа, є приватноправовими. У цих правовідносинах ФГВФО або його уповноважена особа, діючи від імені банку, не мають владних повноважень щодо іншої сторони цих правочинів. За результатами перевірки, передбаченої статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Наказ (рішення або інший документ) про нікчемність правочинів є внутрішнім розпорядчим документом банку як суб'єкта господарювання, виданим ФГВФО чи уповноваженою ним особою як керівником банку в межах своїх повноважень. Такий наказ (рішення) про нікчемність правочинів не може встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою ФГВФО (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 зі справи № 910/12294/16).

Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами перевірки договорів, укладених Банком, на предмет нікчемності за період з 15.12.2015 до 07.12.2016 виявлено ознаки нікчемності спірного Договору з підстав його укладення з пов'язаною особою Банку та фіктивності.

Факт укладення договору з пов'язаною з банком особою сам собою не свідчить про те, що такий договір є нікчемним у силу закону. Необхідною умовою для визнання правочину нікчемним є саме встановлення факту невідповідності такого правочину вимогам законодавства України, у зв'язку з чим судам попередніх інстанцій для правильного вирішення спору зі справи, крім встановлення факту пов'язаності позивача з відповідачем, необхідно було надати оцінку оспорюваному правочину на предмет його фіктивності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірний договір не є фіктивним правочином, оскільки обставини його виконання сторонами підтверджуються наявними в матеріалах справи двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг та фактичною оплатою цих послуг Банком.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 215 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених статтею 215 ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 ЦК України).

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, вчинений позивачем та відповідачем правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондується обов'язок замовника з її оплати.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні спорів щодо фіктивності правочину предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для винесення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Здійснивши аналіз умов договору, судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення ТОВ "Ізі Софт" та ПАТ Банк "Траст" договору про надання послуг № 120116 від 12.01.2016 було спрямоване на отримання останнім визначених договором послуг з продажу банківських продуктів та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

При цьому зазначено, що спірний договір не містить умов, які би свідчили про прийняття банком на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, що банк здійснив безоплатно відчуження свого майна або відмовився від власних майнових вимог.

Судами встановлено, що наявні в матеріали справи акти приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2016,01.03.2016,12.04.2016,10.05.2016,19.05.2016,02.06.2016,19.07.2016, підтверджують надання та прийняття позивачем передбачених договором послуг. Вказані акти підписаними уповноваженими представниками сторін і скріплені їх печатками без зауважень та заперечень.

Дослідивши зазначені акти, суди дійшли висновку про їх оформлення у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а тому визнали їх належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання відповідачем послуг позивачеві на виконання умов договору.

Крім того, судами встановлено, що за твердженням позивача Банк сплати ТОВ "Ізі Софт" на виконання умов договору 1 304 200,12 грн., факт сплати яких не заперечується відповідачем.

З урахуванням встановлених обставин суди дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується факт укладення договору та його виконання, зокрема виставлення рахунку на оплату наданих відповідачем послуг, підписання та скріплення печатками сторін відповідного акту про надані послуги та власне оплата позивачем таких послуг.

Оскільки позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача укладенням спірного договору, а також того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) недодержано встановлених ч. 1, 2, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України вимог, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Стосовно доводів касаційної скарги, які стосуються помилковості і незастосування до спірних правовідносин положення ~law34~, ~law35~.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом під час касаційного розгляду справи № 910/23722/17 за позовом ПАТ "Банк "Траст" до ТзОВ "Ізі Софт" про визнання договору недійсним та застосування насідків недійсності правочину (пункт 37 постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/23722/17).

Водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків щодо застосування ст. 234 ЦК України, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 910/23722/17 (пункт 9.3 постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

При цьому, суди правомірно відмовили в задоволені позову в частині вимог щодо застосування наслідків недійсності договору, оскільки підстави для віднесення спірного договору до нікчемних відсутні, зазначена вимога позивача є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом було відмовлено.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Наведені ПАТ "Банк "Траст" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами і здебільшого спрямовані на переоцінку доказів у справі, що відповідно до ст. 300 ГПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від
01.04.2019 у даній справі.

8. Судові витрати

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ҐПАТ Банк "Траст" Кухарева Володимира Валентиновича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 у справі №910/21576/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С. В.

Пєсков В. Г.