Ухвала КАС ВП від 04.05.2021 року у справі №640/17073/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 липня 2021 року

справа № 640/17073/20

адміністративне провадження № К/9901/14093/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С.

представника позивача - Симбірцева Є. В., адвоката за довіреністю,

представника відповідача - Цісар Г. І. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхліб"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у складі суддів Беспалова О. О., Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.

у справі №640/17073/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київхліб"

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИЛ:

Рух справи

Приватне акціонерне товариство "Київхліб" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2020 року №0001234205, №0001244205, №0001224205, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 1 лютого 2021 року позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2020 року №0001224205, №0001234205, №0001244205.

Суд першої інстанції установив обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ "Трейдфіст", ТОВ "Дункан Компані ", ТОВ "Фірма "Сонікс ", ТОВ "Оілінвест ", ТОВ "Нортрік", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту, а також за договорами доручення підтверджено повноваження ОСОБА_2 та Огородник Н. А. на представництво інтересів позивача у відносинах з контрагентами щодо приймання-передачі товару та підписання первинних документів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2020 року №0001234205, №0001244205, №0001224205 підлягають задоволенню.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнив, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 лютого 2021 року скасував та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зокрема, зазначив, що документально оформлені документи щодо поставки позивачу товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою) не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від постачальника, а відсутність придбання товару по ланцюгу постачання свідчить про нереальність здійснення поставки (продажу) товару на користь позивача. Надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із вказаними постачальниками лише фіксують господарські операції та не підтверджують їх товарність.

19 квітня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Товариства, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року, витребувано справу з суду першої інстанції.

27 травня 2021 року справа № 640/17073/20 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 640/17073/20 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України зазначивши, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Окрім того, підставою для відкриття касаційного провадження є обґрунтування того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 198.1 статті 198, підпункт 134.1.1. пункту
134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №460/143/19, №640/1428/19, №805/5017/15 та інших.

Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неналежно дослідив наявні в матеріалах справи докази та, як наслідок, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи. Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не є учасником перевезення товару, постачальником якого є ТОВ "Трейдфіст ". В графі "одержувач" товарно-транспортних накладних не зазначено ПРАТ "Київхліб" як одержувача, відповідно у позивача відсутній обов'язок та підстави забезпечувати отримання товару саме в момент розвантаження кожного транспортного засобу; згідно актів приймання-передачі отримання товару частинами, в міру його накопичення ТОВ "Трейдфіст" у місці поставки; ФОП ОСОБА_1, діючи як представник ПРАТ "Київхліб" на підставі договору доручення від 2 січня 2019 року №02/01-Д та виданої на його виконання довіреності, керуючись п.3.2. договору доручення на власний розсуд організувала процес виконання доручення, визначаючи самостійно дні та час такого виконання, забезпечуючи, при цьому, своєчасність виконання доручення та дотримання умов

договорів, укладених між Довірителем та третіми особами, щодо яких Повірений виконує доручення в тому числі самостійно визначала можливість приймання в один день товару більше ніж в одному місці.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Дункан компані" Товариство зазначає, що в матеріалах справи міститься заява позивача від 30 жовтня 2020 року до суду першої інстанції про залучення додаткових матеріалів, з якої вбачається, що позивачем додано копії товарно-транспортних накладних, в яких відображається перевезення товару, постачальником якого було ТОВ "Дункан компані". Факт наявності таких копій товарно-транспортних накладних, встановлено рішенням суду першої інстанції.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Сонікс" скаржник вказує, що виклавши в оскаржуваній постанові суть операцій між позивачем та ТОВ "Сонікс", суд апеляційної інстанції не навів доводів, чому не погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині, чим порушив підпункт "б" пункту 3 частини 1 статті 322 КАС України.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Оілінвест" позивач зауважив, що кожна поставка товару даним постачальником відбувалась на склади Товариства.

Вказана обставина підтверджується відповідними відмітками на товарно-транспортних накладних. Інформація щодо конкретних транспортних засобів, що здійснювали перевезення, міститься в кожній товарно-транспортній накладній.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції не відповідає реальним обставинам справи.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Нортрік" позивач наголосив, що матеріали справи містять вичерпну інформацію, достатню кількість первинних документів, складених у зв'язку з реалізацією позивачем та ТОВ "Нортрік" господарських операцій, що належним чином відображені в регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 6851, складених позивачем на виконання вимог чинного законодавства.

Окремо позивач зазначив, що відповідач в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, підтвердив факт обліку усіх вищевказаних операцій по відповідним рахункам бухгалтерського обліку (в т. ч. по рахунку 631), що спростовує відповідне твердження суду апеляційної інстанції.

На думку скаржника, матеріали справи містять документи, що підтверджують факт якості товару (вказані документи по окремим контрагентам позивачем було надано суду першої інстанції шляхом надання заяви про залучення додаткових матеріалів від 30 жовтня 2020 року).

Всі зазначені обставини були досліджені судом першої інстанції та відображені в рішенні від 1 лютого 2021 року, зокрема, було встановлено, що позивач фактично отримав товар та послуги перевезення від відповідних контрагентів, що підтверджується всіма необхідними первинними документами; були зареєстровані всі податкові накладні, що відповідають вимогам статті 201 ПК України; у взаємовідносинах позивача з контрагентами наявна господарська мета, тобто існує прямий зв'язок між фактом придбання товару та подальшим його використанням в господарській діяльності.

Позивач вважає, що Окружний адміністративний суд м. Києва, задовольняючи позовну заяву, правильно встановив дійсні обставини справи та надав правильну правову оцінку наявним у справі доказам.

Скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №640/17073/20 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 лютого 2021 року у справі №640/17073/20.

7 червня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому податковий орган просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у період з 31 січня 2020 року по 13 березня 2020 року посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з: ТОВ "Трейдфіст" за січень-лютий 2019 року, ТОВ "Дункан Компані" за січень-лютий, травень 2019 року, ТОВ "Фірма "Сонікс" за грудень 2018 року, ТОВ "Оілінвест" за вересень-грудень 2018 року та ТОВ "Нортрік" за січень-липень 2017 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за 2016 рік, 3 квартали 2017 року, 2018 рік, І півріччя 2019 року, за результатом якої складено акт від 20 березня 2020 року №548/28-10-42-05/00381574 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення:

1. пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України з урахуванням п. 5 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306 та 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV, в результаті чого:

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у сумі 11 820 649 грн, три квартали 2017 року у сумі 13 986 724 грн, півріччя 2019 року у сумі 12 823 903 грн;

- занижено податок на прибуток підприємства всього в сумі 20 432 172 грн, в т. ч. : за 2016 рік - на 141665 грн, за три квартали 2017 року - на 1 136 491 грн, за 2018 рік - 3 602 060, за півріччя 2019 року - 15 551 956 грн;

2. підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2 абзаців першого і другого пункту
198.3 та пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 17 497 602 грн в т. ч. : серпень 2017 року в сумі 473 090 грн; вересень 2017 року в сумі 1 399 173 грн; грудень 2018 року в сумі 423 460 грн; лютий 2019 року в сумі 7 070 190 грн; березень 2019 року в сумі 5 456 065 грн; травень 2019 року в сумі 2 851 917 грн.

- завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: січень 2017 року в сумі 175 510 грн; лютий 2017 року в сумі 368 897 грн; березень 2017 року в сумі 611 579 грн; квітень 2017 року в сумі 884 458 грн; травень 2017 року в сумі 1 254 526 грн; червень 2017 року в сумі 1 468 472 грн; липень 2017 року в сумі 1 695 970 грн; серпень 2017 року в сумі 1 222 880 грн; вересень 2018 року в сумі 488 078 грн; жовтень 2018 року в сумі 911 794 грн; листопад 2018 року в сумі 1 388 336 грн; грудень 2018 року в сумі 2 911 781 грн; січень 2019 року в сумі 6 458 821 грн; лютий 2019 року в сумі 6 391 981 грн; березень 2019 року в сумі 935 916 грн; квітень 2019 року в сумі 935 916 грн; травень 2019 року в сумі 4 070 886 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав письмові заперечення на цей акт. Листом від 16 квітня 2020 року №15397/10/28-10-42-05-10 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду заперечень та матеріалів перевірки висновки акта від 20 березня 2020 року №548/28-10-42-05/00381574 залишено без змін.

22 квітня 2020 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0001224205, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 820 649,00 грн, відображеного у декларації № 9271322487 від 6 лютого 2018 року, у розмірі 13 986 724,00 грн, відображеного у декларації №9229152558 від 3 листопада 2017 року, у розмірі 12 823 903,00 грн, відображеного у декларації №9170784352;

- №0001234205, яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств у розмірі 30 648 258,00 грн, у тому числі за основним платежем - 20 432 172,00 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 10 216 086,00 грн;

- №0001244205, яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 246 403,00 грн, у тому числі за основним платежем - 17 497 602 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 8 748 801,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про відсутність факту підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками ПДВ за відповідні звітні періоди щодо кожного з контрагентів.

Як зазначив відповідач, відсутність матеріальних ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень ставить під сумнів та унеможливлює здійснення господарської діяльності з ТОВ "Трейдфіст ", ТОВ "Дункан Компані ", ТОВ "Фірма "Сонікс", ТОВ "Оілінвест ", ТОВ "Нортрік".

Обґрунтовуючи вказаний висновок, відповідач у акті перевірки стверджує, що дані, зазначені у первинних документах, є недостовірними з огляду на невідповідність змісту господарських операцій з придбання кукурузи 3 класу первинним документам, в результаті чого первинні документи не відповідають вимогам податкового законодавства.

На думку контролюючого органу, неможливість реального здійснення господарських операцій полягає у наступному:

1. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Трейдфіст": на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Трейдфіст" за весь період ведення господарської діяльності вбачається, що ТОВ "Трейдфіст" штучно сформовано податковий кредит для подальшого штучного формування податкового кредиту покупців. Про штучний характер сформованого податкового кредиту ТОВ "Трейдфіст" за весь період ведення господарської діяльності свідчить аналіз попередньої діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази для забезпечення діяльності підприємства, відсутність укладених правочинів з третіми особами для забезпечення статутних видів діяльності, відсутність оформлення необхідних супутніх придбанню у постачальників товарів документів, у тому числі на перевезення та зберігання особливих товарів, які мають обмежений термін придатності та спеціальний характер зберігання, підозрілий характер створення та реєстрації учасників ланцюга постачання товару та відповідного руху ПДВ, відсутній фінансовий результат від здійснених у період звірки фінансово-господарських операцій.

2. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Дункан Компані": відсутність технічної можливості з перевезення нібито сільськогосподарської продукції.

3. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Фірма "Сонікс": за результатами аналізу наданих до перевірки документів, інформації з бази даних "ДАІ", податкової інформації, підтвердити достовірність проведення господарської операції вказаної у первинних документах та правомірність формування показників фінансової звітності та податкової звітності неможливо; відсутність технічної можливості з перевезення нібито сільськогосподарської продукції.

4. Щодо взаємовідносин з ТОВ "Оілінвест": не надано до перевірки акти приймання-передачі, складські квитанції, картки складського обліку товару, дозволи, свідоцтва, що підтверджують походження та/або якість товару, та будь-які інші документи щодо походження товару. Згідно проведеного аналізу ТОВ "Оілінвест" не є виробником реалізованого товару (олія соняшникова) та відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних неможливо встановити джерело походження товару (не простежується ланцюг подальшого придбання товару).

5. Щодо взаємовідносин з "Нортрік": до Офісу великих платників податків ДПС надійшла узагальнена податкова інформація від Києво-Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області від 20 березня 2018 року №93/10-36-14-14/40137829 щодо ТОВ "Нортрік", відповідно до якої за звітний період декларування ПДВ за період з 1 лютого 2016 року по 31 травня 2017 року, якою не підтверджується факт проведення господарських операцій у зв'язку з відсутністю документальних підтверджень щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників ТОВ "Нортрік" виконанню оформлених господарських операцій за період з 1 лютого 2016 року по 31 травня 2017 року. Наведені факти вказують на те, що у ТОВ "Нортрік" відсутні умови для виконання зобов'язань перед ПрАТ "Київхліб", визначених в договорі поставки, що унеможливлює виконання робіт по перевезенню хлібобулочних виробів.

Вказані висновки відповідачем були зроблені з податкової інформації, наявної в ГУ ДФС у Київській області та інформації з бази даних "ДАІ".

Досліджуючи факт реальності господарських операцій між позивачем та п'ятьма контрагентами-постачальниками, суди попередніх інстанцій установили.

1. Між позивачем та ТОВ "Трейдфіст" (постачальник) 10 січня 2019 року укладено договір поставки № СГ10/01, за умовами якого ТОВ "Трейдфіст" зобов'язувалось передати у встановлений договором термін товар у власність позивача товар, відповідно до пункту 1.2 якого товаром, що поставляється, є сільськогосподарська продукція та продукти її переробки, яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті (місці), що вказані у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (пункти
3.1,3.2 договору). Відповідно до пункту 3.3 договору, при здійсненні поставки партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді та копію квитанції № про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, копію посвідчення якості на товар, або будь-який інший документ, що посвідчує якість товару, акт приймання передачі партії товару.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і до суду надано копії специфікацій, накладних, актів приймання-передачі та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до змісту специфікації № 1 від 10 січня 2019 року до договору поставки від 10 січня 2019 року №СГ10/01 сторони погодили, що ТОВ "Трейдфіст" здійснює поставку кукурудзи 3-го класу українського походження, врожаю 2018 року у кількості 2 222,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 5048,40 грн за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 11 217 544,80 грн з ПДВ до 31 січня 2019 року. Пункт поставки: ВАТ "Суднобудівний завод "Океан", м. Миколаїв, Заводська площа 1 та/або ТОВ "МСП Ніка-Тера" м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23. Умови поставки-СРТ.

Згідно з Специфікацією № 2 від 19 лютого 2019 року до договору постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 року у кількості 6330,00 тонн (+/-10 %) за ціною 4740,00 грн за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 30 004 200 грн з ПДВ до 30 квітня 2019 року. Пункт поставки: м.

Миколаїв, вул. Заводська 9 ТОВ "Дунайська судноплавно-стівідорна компанія" та/або ТОВ "МСП Ніка-Тера" м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23 та /або м.

Миколаїв, вул. Айвазовського, 15 ТОВ "Лентакс-Юг" та /або м. Южне, порт Южний, причал 16. Умови поставки-СРТ.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що наданою документацією у повній мірі підтверджується факт виконання ТОВ "Трейдфіст" своїх зобов'язань за вказаним правочин.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема, суд дослідив копії актів прийому-передачі, які від імені позивача підписані ФОП ОСОБА_2, договір доручення №02/01-19Д від 2 січня 2019 року, за яким представництво інтересів товариства здійснює ФОП ОСОБА_2, акцентувавши увагу на пункті 2 вказаного договору, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_2 виконати надані доручення особисто, без права передоручення.

Суд апеляційної інстанції установив, що уповноваженою особою позивача складання актів прийому -передачі та фактичний прийом товару у значних кількостях відбувалось одночасно у декількох містах України, зокрема, в м. Южне Одеської області понад 1 000 тон та близько 100 тон в м. Миколаїв. Не зважаючи на встановлений договором доручення обов'язок особистого прийому товару, на наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутня відмітка ФОП ОСОБА_2 про отримання товару, що на переконання суду апеляційної інстанції підтверджує доводи податкового органу з приводу формального оформлення позивачем документації без реальної поставки товару.

Дослідивши товарно-транспортні накладні, суд апеляційної інстанції установив, що 22 лютого 2019 року поставка від ТОВ "Трейдфіст" здійснювалась за адресою Одеська область, м. Южне, порт Южний, причал 16 ТОВ "ТІС-Зерно", близько 30 автомобілів із навантаження понад 30 тон кожний, що перевищує відомості викладені в акті приймання-передачі, та за адресою: м. Миколаїв, вул.

Айвазовського, 23 ТОВ "МСП "Ніка-Тера" близько 100 тон. Послуги з перевезення вантажів від ТОВ "Трейдфіст" позивачу надавались різними фізичними особами-підприємцями (кожний автомобіль, оформлено на іншого підприємця), при цьому відповідно до баз даних ДПС України встановлено, що ТОВ "Трейдфіст" не нараховувало та не виплачувало фізичним особам - фактичним власникам транспортних засобів будь-яких доходів.

Суд апеляційної інстанції врахував висновки податкової перевірки, зокрема те, що ТОВ "Трейдфіст" у вказаний період відображено у звітності отримання транспортних послуг виключно від ТОВ "Байт Індастрі", однак, згідно даних "Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України ТОВ "Байт Індастрі" не зареєстровано автомобільний транспорт. Проведеною перевіркою не встановлено факту виробництва та/або придбання ТОВ "Трейдфіст" у період листопад 2018 - березень 2019 року кукурудзи врожаю 2018 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції прийняв висновки податкового органу стосовно того, ТОВ "ТРЕЙДФІСТ" штучно сформовано податковий кредит для подальшого штучного формування податкового кредиту покупців, про що свідчить аналіз попередньої діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази для забезпечення діяльності підприємства, відсутність укладених правочинів з третіми особами для забезпечення статутних видів діяльності, відсутність оформлення необхідних супутніх придбанню у постачальників товарів документів у т. ч. на перевезення та зберігання особливих товарів, які мають обмежений термін придатності та спеціальний характер зберігання, підозрілий характер створення та реєстрації учасників ланцюга постачання товару та відповідного руху ПДВ, відсутній фінансовий результат від здійснених у періоді звірки фінансово-господарських операцій.

2. Між позивачем та ТОВ "Дункан Компані" 16 січня 2019 року укладено договір поставки №СГ16/01, відповідно до умов якого ТОВ "Дункан компані" (постачальник) зобов'язувалось поставити та користь позивача товар. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Поставка товару за Договором здійснюється на умовах та в пункті (місці), що вказані у відповідній Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Додатку 1 від 5 квітня 2019 року до Специфікації №1 від 16 січня 2019 року до Договору від 16 січня 2019 року №СГ16/01 сторони дійшли згоди продовжити строк оплати покупцем товару, поставленого за Специфікацією №1, визначивши, що покупець зобов'язаний оплатити товар, поставлений за Специфікацією №1, не пізніше 31 жовтня 2019 року.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано копії актів прийому-передачі товару.

З ТОВ "Дункан Компані" погоджено Специфікацію № 1 від 16 січня 2019 року до договору поставки №СГ16/01, за якою постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 року у кількості 1993,00 тонн (+/-10 %) за ціною 5048,40 грн за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 10061461,20 грн з ПДВ до 31 березня 2019 року. Пункт поставки: ВАТ "Суднобудівний завод "Океан", м.

Миколаїв, Заводська площа 1 та/або ТОВ "МСП Ніка-Тера" м. Миколаїв, вул.

Айвазовського,23. Умови поставки - СРТ.

Згідно з Специфікацією № 2 від 19 лютого 2019 року до договору постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 року у кількості 2535,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 4740,00 грн за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 12 015 900 грн з ПДВ до 30 квітня 2019 року. Пункт поставки: м.

Миколаїв, вул. Заводська 9 ТОВ "Дунайська судноплавно-стівідорна компанія" та/або ТОВ "МСП Ніка-Тера" м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23 та /або м.

Миколаїв, вул. Айвазовського, 15 ТОВ "Лентакс-Юг" та /або м. Южне, порт Южний, причал 16. Умови поставки-СРТ.

Згідно з Специфікацією № 3 від 16 травня 2019 року до договору постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 року у кількості 7300,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 4914,00 грн за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 35872200 грн з ПДВ до 31 травня 2019 року. Пункт поставки ВАТ "Суднобудівний завод "Океан", м. Миколаїв, Заводська площа 1 та/або ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод, м. Миколаїв, вул. Індустріальна 1 та/або та/або ТОВ "МСП Ніка-Тера" м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23 та /або ТОВ "Tic-зерно" м. Южне, порт Южний, причал, 16 та/або ТОВ "Ки. мод", м. Кам'янське, вулю Широка №351А та/або м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15 ТОВ "Лентакс-Юг".

Умови поставки - СРТ.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріали справи не містять товарно-транспортних накладних, які б підтвердили факт поставки товару від ТОВ "Дункан Компані" позивачу.

Натомість суд апеляційної інстанції врахував інформацію, що міститься у податкових базах даних, за якою ТОВ "Дункан Компані" у період поставки товарів на корить позивача отримувало послуги з транспортного перевезення лише від ТОВ "БАЙТ ІНДАСТРГ", при цьому, у вказаного суб'єкта господарювання відсутні транспортні засоби необхідні для здійснення перевезення близько 12 тис. тон зерна.

3. Між позивачем та ТОВ "Фірма "Сонікс" (постачальник) 30 листопада 2018 року укладено договір поставки №30/11-18, за яким ТОВ "Фірма "Сонікс" зобов'язувалось поставити на користь позивача товар. Товар, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (пп. 3.1 договору).

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано копії актів прийому-передачі товару.

Згідно з Специфікацію № 1 від 30 листопада 2018 року постачальник постачає кукурудзу українського походження, врожаю 2018 року у кількості 2050,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 4740,0 грн за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 9 717
000,00 грн з ПДВ до 31 грудня 2018 року. Пункт поставки: ВАТ "Суднобудівний завод "Океан", м. Миколаїв, Заводська площа 1. Умови поставки-СРТ.

4. Між позивачем (покупець) укладено договір поставки №13632 від 4 липня 2018 року з ТОВ "Оілінвест" (постачальник) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - олію соняшникову рафіновану та нерафіновану (надалі - товар) на умовах, визначених цим договором та в специфікаціях, що узгоджені сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.2. визначено, що в кожній специфікації сторони повинні узгодити наступні умови: повна назва товару, визначена родовими та індивідуальними ознаками, асортимент товару (за наявності сортамент, номенклатура, сорт, група, підгрупа, вид, марка, розмір товару відповідно нормативній документації), ціна за одиницю товару, місце поставки товару, строки (термін) поставки товару, інші умови та вимоги до якості та безпечності товару, поставку якого зобов'язується здійснити постачальник.

Пунктом 2.4. договору визначено, що ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається відображаються у накладній, яка має відповідати погодженій сторонами специфікації.

Суд апеляційної інстанції дослідив копії специфікацій від 27 серпня 2018 року, від 24 вересня 2018 року, від 7 вересня 2018 року, від 1 жовтня 2018 року, від 16 листопада 2018 року, від 22 жовтня 2018 року, від 30 листопада 2018 року, від 5 листопада 2018 року, від 19 грудня 2018 року, відповідно до яких постачальник мав здійснити поставку олії соняшникової рафінованої у кількості 454 653,00 кг з толерансом поставки +/- 10 % орієнтовною вартістю 11 326 435,88 грн. При цьому, із змісту специфікацій вбачається, що сторонами не погоджено місце поставки та строки.

Суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що позивач не надав доказів фактичного отримання від ТОВ "Оілінвест" товару, вказавши на те, що зі змісту видаткових накладних неможливо встановити куди поставлявся товар та ким від імені позивача отриманий, оскільки вони містять виключно прізвище особи без зазначення відповідної посади, також не надано докази, що особи вказані у видаткових накладних уповноважені на отримання матеріальних цінностей та на контроль отриманого товару.

Суд першої інстанції, досліджуючи правовідносини позивача з цим контрагентом, виходив з того, що транспортна діяльність не є профільною для позивача, а тому організація доставки продукції до покупців здійснюється із залученням інших суб'єктів господарювання - перевізників, зокрема, у випадку з ТОВ "Оілінвест" перевезення товару здійснювалось за участю автомобільного перевізника ТОВ "Мікс Авто".

Проте, суд апеляційної інстанції врахував, що податковим органом встановлено не лише відсутність у вказаного суб'єкта господарювання спеціально обладнаних авто, а згідно даних "Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України від ТОВ "Мікс Авто" не зареєстровано автомобільний транспорт взагалі, що виключає можливість здійснення на користь позивача поставки та відповідно нівелює значення наданих товарно-транспортних накладних як первинних документів.

Визнавши господарські операції нереальними, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав жодного доказу обліку у товариства поставленого ТОВ "Трейдфіст ", ТОВ "Дункан Компані ", ТОВ "Фірма "Сонікс" та ТОВ "Оілінвест" товару, складських квитанцій, картки складського обліку товару, дозволи, свідоцтва, що підтверджують походження та/або якість товару, та будь-які інші документи щодо походження товару.

Під час апеляційного перегляду суд врахував, а позивач не заперечував, що ТОВ "Трейдфіст ", ТОВ "Дункан Компані ", ТОВ "Фірма "Сонікс" та ТОВ "Оілінвест" не є виробниками придбаної за договорами поставки продукції, поряд із цим встановити походження такого товару не виявилось можливим.

Позивач до матерів справи надав численні докази реалізації у наступних періодах сільськогосподарської продукції (кукурудзи та олії соняшникової), які суд першої інстанції врахував як доказ придбання такої продукції у ТОВ "Трейдфіст", ТОВ "Дункан Компані ", ТОВ "Фірма "Сонікс" та ТОВ "Оілінвест", однак, за висновком суду апеляційної інстанції, такі не підтверджують, що реалізований товар отримано позивачем саме від вказаних суб'єктів господарювання.

5. Між позивачем та ТОВ "Нортрік" 27 січня 2016 року укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №101, відповідно до умов якого ТОВ "Нортрік" зобов'язувалось надати позивачу послуги з доставки автомобільним транспортом довірені відправником хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, сухарно-бараночні вироби, іншу продукцію, яка зазначається в товарно-транспортних документах (надалі - вантаж) з місця відправлення до місця (пункту) призначення (відвантаження) і видати вантаж уповноваженій на отримання особі (вантажоодержувачу).

Пунктом 2.3 договору визначено, що момент та факт прийняття вантажу до перевезення перевізником водієм, водієм-експедитором перевізника після його навантаження фіксується та підтверджується першим товарно-транспортним документом, що підписаний відправником та перевізником (водієм, водієм-експедитором перевізника).

Пунктом 3.1. Договору погоджено, що розмір плати (ціна договору) за перевезення та інші операції, послуги, пов'язані з перевезенням, визначаються Сторонами в Додатку №3 до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

При цьому, пунктом 2.1 договору встановлено, що перевізник зобов'язується здійснювати перевезення вантажів автомобілями які є власністю перевізника власним транспортом, або які залучені для організації перевезень у інших осіб на підставах не заборонених чинним законодавством.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матерів справи додано численні товарно-транспортні накладні.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи позицію податкового органу, зазначив, що останнім встановлено, що за ТОВ "Нортрік" у період надання послуг з перевезення вантажів власний транспорт не обліковувався, а відповідно до поданої податкової звітності, вказаним суб'єктом господарювання отримувались послуги від інших суб'єктів господарювання, таких як ДП "Укравтогаз ", ТОВ "ТЕК Маркет", ДП "Фактор Карт", ТОВ "Бізнес Старк", у яких також відсутні транспортні засоби.

При цьому, відповідно до баз даних, автомобілі вказані в товарно-транспортних накладних належать фізичним особам, однак встановити яким саме чином такі залучались до поставки продукції яку виробляє позивач також не являється можливим.

Джерела права

Пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 198.1. статті 198 ПК України

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3. статті 198 ПК України

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3. статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6. статті 198 ПК України

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Пункт 198.6. статті 198 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Пункт 198.6. статті 198 ПК України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 200.4. статті 200 ПК України

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Пункт 200.4. статті 200 ПК України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до Пункт 200.4. статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до Пункт 200.4. статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Впродовж розгляду справи відповідач доводить порушення Товариством податкового законодавства з посиланням на відсутність факту отримання товару від ТОВ "Трейдфіст ", ТОВ "Дункан Компані ", ТОВ "Фірма "Сонікс" та ТОВ "Оілінвест", а також нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Нортрік" щодо отримання від останнього послуг з доставки продукції автомобільним транспортом.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи позицію податкового органу, в мотивувальній частині постанови зазначає про недоведеність факту перевезення товару від зазначених контрагентів, не встановлення факту виробництва та/або придбання товару, посилаючись здебільшого на дані податкової перевірки, на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів, дані Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України.

При цьому жодних доказів (актів податкових перевірок контрагентів, актів зустрічних звірок, листів від інших органів влади щодо обставин, які стосуються діяльності постачальників позивача, витягів з інформаційних баз даних податкового органу тощо), на яких ґрунтуються висновки податкової перевірки і відповідно суду апеляційної інстанції, матеріали справи не містять.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність у справі сертифікатів відповідності продукції відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Натомість колегія суддів звертає увагу на те, що позивач надавав судам попередніх інстанцій посвідчення якості, довідки про результати перевірки якісних показників с/г продукції, які долучені до матеріалів справи, проте не досліджені і не оцінені судом апеляційної інстанції.

Одним з висновків суду апеляційної інстанції, який ґрунтується на аналізі наданих товарно-транспортних накладних, є те, що послуги з перевезення вантажів від ТОВ "Трейдфіст" позивачу надавались різними фізичними особами-підприємцями (кожний автомобіль, оформлено на іншого підприємця), при цьому відповідно до баз даних ДПС України встановлено, що ТОВ "Трейдфіст" не нараховувало та не виплачувало фізичним особам - фактичним власникам транспортних засобів будь-яких доходів.

Однак колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи (том 10) містяться податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (надані ТОВ "Трейдфіст" на запит ПрАТ "Київхліб"), які не досліджені і не оцінені судом апеляційної інстанції в підтвердження своїх висновків.

Висновок Шостого апеляційного адміністративного суду щодо неможливості прийняти товар уповноваженою особою позивача одночасно у декількох містах України (в м.

Южне Одеської області понад 1 000 тон та близько 100 тон в м. Миколаєві), на думку колегії суддів, ґрунтується на припущеннях суду апеляційної інстанції, зокрема, суд не проаналізував відстань між цими населеними пунктами, витрачання часу на переміщення з одного міста до іншого з метою виконання покладеного на уповноважену особу позивача доручення.

Слід звернути увагу на те, що постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів і обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, здійснені за результатами дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ "Фірма "Сонікс".

Таким чином, суд апеляційної інстанції не дослідив комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане нарахування податкового зобов'язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів виконано не було.

Для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, що дозволить встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у Товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нового апеляційного розгляду у цій справі.

Верховний Суд зауважує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Суди попередніх інстанцій долучили до матеріалів справи світлокопії первинних документів з порушенням вимог статті 94 КАС України.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхліб" задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №640/17073/20 скасувати.

Передати справу №640/17073/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер