Ухвала КАС ВП від 16.02.2021 року у справі №803/486/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 803/486/17

адміністративне провадження № К/9901/3440/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 (суддя - В. М. Валюх) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (колегія суддів: Р. М. Шавель, В. С. Затолочний, В. З. Улицький) у справі №803/486/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луцьк Фудз" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Луцьк Фудз" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2017 № 0000021201, № 0000031201.

На обґрунтування позовних вимог та додаткових поясненнях позивач серед іншого зазначив, що контролюючий орган вийшов за межі питань, що можуть бути предметом камеральної перевірки, відповідачем не обґрунтовано підстави, порядок та період нарахування штрафних санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
01.11.2017 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від
18.01.2017 № 0000021201, № 0000031201.

Рішення мотивовані тим, що до 01.01.2017 предметом камеральної не могли бути питання дотримання строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, а тому винесені на підставі висновків акту від 27.12.2016 спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовані штрафні санкції за затримку сплати суми узгоджених грошових зобов'язань є незаконними.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити, у зв'язку із невірним розумінням судами попередніх інстанцій вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині, що стосується визначення порушень допущених ним під час проведення ним камеральної перевірки.

У письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу відповідача, що надійшло до Верховного Суду, позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Переглянувши рішення судів апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Луцькою ОДПІ на підставі підпункту
75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу (камеральна перевірка) України проведена перевірка дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по ПДВ за період з 28.01.2014 по 26.12.2016, про що складено акт від
27.12.2016 № 6503/12-01/00377163.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, ПАТ "Луцьк Фудз" несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ в період з 28.01.2014 по 12.01.2016 в розмірі 2963264,20 грн. та у відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України позивач зобов'язаний сплатити штраф: з ПДВ при затримці від 1 до 30 календарних днів у розмірі 10 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ 488478,85 грн. ; з ПДВ при затримці від 31 до 90 календарних днів у розмірі 20 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ 104173,99 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцької ОДПІ від 27.12.2016 № 6503/12-01/00377163 Головне управління ДФС у Волинській області 18.01.2017 прийнято такі податкові повідомлення-рішення форми "Ш": № 0000021201, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1041739,90 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 104173,99 грн., та № 0000031201, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2442394,25 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 488478,85 грн., та які були оскаржені в адміністративному порядку.

Не отримавши позитивного результату від адміністративного оскарження таких рішень відповідача, позивач звернувся до суду із позовом, який був задоволений, з чим погоджується Верховний Суд.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавством чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 по справі № 826/1975/17 (К/9901/33866/18), від 13.06.2018 по справі №806/902/16 (К/9901/19833/18).

З акту камеральної перевірки вбачається, що податковим органом використовувались не лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків та системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а й рішення ОДПС про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, податкові повідомлення-рішення, тобто документи, які до 01.01.2017 могли використовуватись лише при проведенні документальної перевірки.

З огляду на викладене Суд погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відзначає, що питання своєчасної сплати податкових зобов'язань, за недотримання строків сплати по яким до позивача були застосовані податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції, не є у розумінні вимог ПК України предметом камеральної перевірки, тому дії відповідача по проведенню камеральної перевірки з цього питання та винесення за її результатами податкових повідомлень-рішень є неправомірними.

Доводи відповідача касаційної скарги про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені були вже в 2017 році, тобто тоді коли були внесені зміни до названої вище статті 71 ПК України в частині предмета камеральної перевірки, не приймаються до уваги Судом касаційної інстанції, так як порушення податкового законодавства безпосередньому були встановлені під час проведення такої перевірки, висновки якої оформлені атом від 27.12.2016.

Решта доводів відповідача, якими він обґрунтовує власну касаційну скаргу не може спростувати наведено, при цьому встановлений судами попередніх інстанцій факт недотримання приписів статті 71 ПК України в частині вибору виду перевірки є достатнім доказом протиправності оскаржуваних у даній справі рішень.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від
16.06.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
01.11.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник