ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №760/12226/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33945/18, №К/9901/33950/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 760/12226/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), треті особи: Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (далі - Івано-Франківсткий облвійськкомат), Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника Міноборони - Полтєва Євгенія Олексійовича
на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Оксюти Т.Г. та
постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л., -
ВСТАНОВИВ:
11 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Міноборони щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII);
- зобов`язати Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві» (далі - Постанова № 975, Порядок № 975, відповідно) у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 жовтня 2014 року.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 15 жовтня 2014 року в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання ним обов`язків військової служби відповідно до Закону № 2011-XII, Порядку №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у зв`язку з чим позивачем були подані заяви до відповідача про призначення йому вказаної одноразової грошової допомоги. Проте, відповідач відмовив ОСОБА_1 у реалізації його права на соціальний захист, що встановлений державою. Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом.
Солом`янський районний суд міста Києва постановою від 13 жовтня 2016 року задовольнив позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону № 2011-XII та у порядку, визначеному постановою №975.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону № 2011-XII та постанови №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 жовтня 2014 року. Ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Також суд апеляційної інстанції зобов`язав Міноборони повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону № 2011-ХІІ та постанови №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15 жовтня 2014 року
У решті постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року апеляційний суд залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону № 2011-XII та у порядку, визначеному постановою №975. Проте, відповідачем по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби, а повернуто документи позивача з посиланням на те, що останні надіслані не за належністю, оскільки позивача звільнено з органів МВС. Водночас, прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.
22 лютого 2017 року представник позивача звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, а постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року - залишити в силі.
Касаційна скарга представника позивача обґрунтована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не захищає права позивача та не дає ніякої гарантії, що відповідач не відмовить у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги щодо якої виник спір з будь-яких інших підстав.
06 квітня 2017 року представник відповідача звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що на час первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності ( 08 жовтня 2012 року) у зв`язку з пораненням, контузією, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби в країнах д велись бойові дії діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499). До того ж відповідач вказав на те, що у зв`язку з тим, що поранення, контузія пов`язані з виконанням строкової служби, а інвалідність встановлена через 25 років з моменту звільнення зі служби.
Вищий адміністративний суд Україною ухвалами від 17 березня та 01 червня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи першою ухвалою.
Сервисы для юристов