Ухвала КАС ВП від 09.08.2021 року у справі №120/8504/20-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 120/8504/20-а

адміністративне провадження № К/9901/27796/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Чиркіна С. М., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі - ПрАТ "Гніванський завод СЗБ") на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (постановлену судом у складі судді Дмитришеної Р. М. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Мацького Є. М., суддів: Сушка О. О., Залімського І. Г. ) у справі за позовом ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" до виконавчого комітету Гніванської міської ради (далі - Виконком), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Виконкому від 22 жовтня 2013 року № 166 "Про переведення у розряд службових квартири АДРЕСА_1";

- визнати незаконним та скасувати рішення Виконкому від 26 листопада 2013 року №192 "Про видачу гр. ОСОБА_1 ордера на право вселення в службове житлове приміщення".

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2021 року провадження у справі закрив, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснив позивачу, що даний спір має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 липня 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав позивача, тому цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватись судами за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 липня 2021 року до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.

У скарзі йдеться про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, які мають значення для справи.

Посилається на те, що позивач оскаржив Спірні рішення тому, що вони прийняті відповідачем поза межами повноважень у спосіб що суперечить Конституції України та законам України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Спору відносно квартири немає, квартира належить позивачу на праві приватної власності.

Зазначає, що судом першої інстанції зроблено посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 857/2615/19, проте у Єдиному державному реєстрі судових рішень таке рішення відсутнє.

Позивач не порушує питання щодо визнання за ним права власності, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2021 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Чиркін С. М., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Судами встановлено, що 04 жовтня 2013 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом, позивачем придбано у власність двокімнатну квартиру, про що приватним нотаріусом внесено відомості до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень.

У серпні 2020 позивачу стало відомо, що Виконком виніс спірне рішення №166, яким перевів у розряд службових квартиру, яка належить на праві власності позивачу.

Також відповідачем прийнято рішення за №192 "Про видачу гр. ОСОБА_1 ордера на право вселення в службове житлове приміщення". Позивач покликається на протиправність рішень з підстав того, що квартира перебуває у 100 % його приватній власності.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень відповідача щодо переведення у розряд службових квартири, що належить на праві власності позивачу та видачу ордеру третій особі на право вселення у службове житлове приміщення (квартиру, що перебуває, як зазначає позивач, у його власності).

Отже, позивач, вважаючи себе власником нерухомого майна (квартири), оспорює правомірність права третьої особи на вселення в дану квартиру, отже, його право на користування та розпорядження цим майном.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із порушенням майнових прав ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" на нерухоме майно, яке, за твердженням позивача належить йому на праві приватної власності.

Отже, колегія суддів зазначає, що вирішення даного спору, крім іншого, полягає у встановленні наявності чи відсутності у позивача права власності на спірне нерухоме майно, що в подальшому вплине на правову оцінку оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, спір у даній справі стосується захисту майнових інтересів, тобто, існує спір про право, а тому обраний позивачем спосіб захисту не приведе до відновлення його порушених прав.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що спір у справі має приватно-правовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, та з урахуванням суб'єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Верховним Судом неодноразово за певним чином подібних правовідносин викладалася правова позиція, зокрема у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 336/2177/17.

Слід зазначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ураховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлений спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку не адміністративного, а цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною 1 статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

С. М. Чиркін