Ухвала КАС ВП від 29.08.2019 року у справі №805/1615/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2019 року

Київ

справа №805/1615/15-а

адміністративне провадження №К/9901/6520/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Васильєвої І. А.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року (головуючий суддя - Давиденко Т. О.)

та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Василенко Л. А., судді - Жаботинська С. В., Ханова Р. Ф. )

у справі №805/81615/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування великих платників податків) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу та правомірність визначення ним своїх податкових зобов'язань у перевіряємому періоді.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено:

- скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів від 17.04.2015 №0000194200/2105/10/28-03-42 про зменшення Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 518 107 грн за січень 2015 року та застосування штрафних санкцій в сумі 259 053 грн 50 коп. та 17.04.2015 № 0000204200/2106/10/28-03-42 про зменшення Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 384039 грн. за січень 2015 року;

- присуджено з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 487 грн. 20 коп.

Не погодившись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про завищення Товариством суми від'ємного значення різниці між сумою податкового законодавства та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 518 107 грн та за січень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 384 039 грн.

19 жовтня 2015 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про правомірність рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи СДПІ з обслуговування великих платників податків в період з 10.03.2015 до
20.03.2015 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 20.03.2015 №77/28-03-40/00191129 (т.1 а. с. 16-25) (далі - Акт перевірки).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту та суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації) за січень 2015 року у сумі 384 039 грн;

- пп. 14.1.18 п.14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2015 року на рахунок платника в банку на загальну суму ПДВ 518 107 грн. (т.1 а. с. 24-25).

На підставі Акту перевірки та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.04.2015:

- №0000194200/2105/10/28-03-42, яким ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат-імені Ілліча" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 518 107 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 259 053,50 грн;

- №0000204200/2106/10/28-03-42, яким ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 384 039 грн.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з статтею 200 ПК України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2011 року між комунальним підприємством "Компанія Вода Донбасу" (Підприємство) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Споживач) укладено договір №153 на послуги водозабезпечення, за умовами якого КП "Компанія Вода Донбасу" надає ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" послуги питного і технічного водопостачання в об'ємах, визначених договором, а ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" оплачує надані йому послуги на умовах договору (т.1 а. с. 109-114).

13.11.2012 року між комунальним підприємством "Компанія Вода Донбасу" (Виконавець) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Замовник) укладено договір №155/4922 про надання послуг із здійснення скидання води з водосховища, за умовами якого КП "Компанія Вода Донбасу" здійснює скидання води в р. Кальміус з Павлопольського водосховища, а ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" здійснює забір води за кількістю, у термін та ціною, погоджені сторонами (т.1 а. с. 105-108).

Також, 31.03.2014 між державним підприємством "Донецька залізниця" (постачальник) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (абонент) укладено договір №БМЕУ-2 2013/20/879 на відпуск води з відомчого водопроводу і прийом стоків у відомчу каналізацію, за умовами якого державне підприємство "Донецька залізниця" забезпечує питною водою в розмірі, встановленому договором, а ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" здійснює оплату послуг у термін та ціною, погоджені сторонами (т.1 а. с. 133-136).

Крім того, 03.12.2009 року між державним підприємством "Донецька залізниця" (постачальник) та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (споживач) укладено договір №034/4138 про постачання електричної енергії, за умовами якого державне підприємство "Донецька залізниця" продає електричну енергію, а ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" здійснює оплату послуг у термін та ціною, погоджені сторонами (т.1 а. с. 143-147).

На підтвердження реальності виконання умов зазначених договорів Товариством надано копії первинних документів, таких як податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийому виконаних робіт, платіжні доручення, протоколи розбіжностей, звіти про використану активну (реактивну) електроенергію, тощо.

Верховний Суд зазначає, що вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів враховує, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 805/1294/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, та постановою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року, позовні вимог Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів задоволені, визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення - рішення від 23.03.2015 року № 0000074200/1370/28-03-42 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 518 107 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Товариство мало законні підстави для визнання права на податковий кредит у сумі 518 107 грн (за наслідками здійснення господарських операцій з КП "Компанія" Вода Донбасу" та Донецькою залізницею) при поданні декларації з ПДВ за грудень 2014 року та відповідно подання заяви про бюджетне відшкодування зазначеної суми при подачі декларації з ПДВ за січень 2015 року.

Також, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність формавання позивачем суми витрат у розмірі 384 039 грн у зв'язку з придбанням у контрагентів товарів і послуг, оскільки операції з придбання зазначених послуг є економічно обґрунтованими і документально підтвердженими.

Позивач надав суду копії первинних бухгалтерських документів, які долучені до матеріалів справи і підтверджують здійснення усіх господарських операцій за звітний податковий період (січень 2015 року). Правомірність формування Товариством податкового кредиту у сумі 13 грн 93 коп підтверджується транспортним квитком (проїзний документ № 890636 (т. 2 а. с. 21).

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт здійснення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту та заявлення його до бюджетного відшкодування за реально вчиненими господарськими операціями.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів-залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

І. А. Васильєва