Передчасний та мало продуманий процес реформування аграрного сектору України, який проводився в свій час, внаслідок неналежного нормативно-правового закріплення породив багато прогалин у законодавстві, серед яких і реорганізація кооперативів та наступне оформлення прав власності на майно, виділене в натурі власниками майнових паїв членів КСП.
Так, з прийняттям 14 лютого 1992 р. Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» усі колгоспи, яких налічувалося 10,5 тис., поступово протягом декількох років було перетворено на нову організаційно-правову форму – колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). Загалом прийняття зазначеного Закону знаменувало принципово новий етап у розвитку аграрних відносин. По-перше, існування й діяльність цієї колективної форми господарювання на селі було вперше закріплено на законодавчому рівні. Правовим підґрунтям функціонування колгоспу був Примірний статут колгоспу, прийнятий Четвертим Всесоюзним з'їздом колгоспників 25 березня 1988 р. Статут кожного конкретного колгоспу розроблявся на основі й відповідно до Примірного статуту. По-суті це означало, що виробничо-господарська діяльність колгоспів врегульовувалась локальним правовим актом, яким є статут. По-друге, відбулося значне наближення селян – членів КСП до засобів виробництва.
Нагальною проблемою, що потребувала паралельного вирішення в той час, було визначення подальшої долі майнових паїв, не витребуваних у натурі їх власниками. На той час витребували майно з пайового фонду лише окремі власники майнових паїв або їх спадкоємці. Причин такого стану є декілька. По-перше, високоліквідного майна (грошові кошти, трактори й автомобілі, поголів'я тварин, насіннєвий фонд, корми тощо), яке можна ефективно використати після одержання в рахунок майнового паю, фізично не може вистачити порівну для всіх селян – співвласників майнового комплексу колишнього КСП. По-друге,низьколіквідне майно (як-то тваринницькі приміщення та обладнання для них), частка якого у пайовому фонді завдяки високій балансовій вартості є значною, складно використовувати поодинці. Наприклад, у результаті перепаювання власнику майнового сертифікату у рахунок паю було виділено десяту частину корівника. Безсумнівним є той факт, що великої потреби у цьому майні особа – співвласник майна КСП не відчуває, адже його ефективне використання за цільовим призначенням можливе лише у разі цілісного застосовування за умови повного заповнення худобою. По-третє, вагома кількість майнових паїв залишилася не витребуваною внаслідок смерті поодиноких осіб похилого віку за відсутності спадкоємців. По-четверте, через відсутність достатньої роз'яснювальної роботи з боку державних органів, а також відому інертність селянських мас до нововведень майнові паї так і залишилися невитребуваними.
Однак, розглянемо конкретну проблему щодо оформлення і реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, яке виділялося в натурі власникам майнових паїв членів розформованих КСП, а також хронологію прийняття та припинення нормативних документів, які дані правовідносини регулювали.
Основним нормативно-правовим документом, який визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства, як вже було сказано на початку, є Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» за № 2114-ХІІ від 14.02.1992 року, який введено в дію 1 березня 1992 року Постановою Верховної Ради України від 14 лютого 1992 року за № 2115-ХІІ. В подальшому до вказаного Закону вносились численні зміни та доповнення, останні з яких були внесені на підставі Закону від 15 квітня 2014 року за № 1206-VІІ. закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб'єкта господарювання, визначає його права і обов'язки у здійсненні господарської діяльності. Закон гарантує недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій колективного сільськогосподарського підприємства, обмеження його права та інтересів з боку органів державної влади. Закон забезпечує рівні права колективних сільськогосподарських підприємств з державними підприємствами, фермерськими господарствами, іншими суб'єктами господарювання.
03.12.1999 року Президентом України було видано Указ за № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», яким було вказано забезпечити всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських господарств, селянсько-господарських кооперативів, господарських товариств, інших об’єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Указ Президента України від 29.01.2001 року за № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» прямо вказував, що завершення реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності вважати невідкладним завданням органів виконавчої вклади країни.
Зазначені Укази стали поштовхом до прийняття низки наступних правових документів, що регулювали дані правовідносини, а саме врегулювання та визначення порядку оформленні прав власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів КСП. Серед основних нормативно-правових актів є наступні:
- Постанова КМ України від 28.02.2001 року за № 177 «Про врегулювання питань забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки»;
- Наказ Мінагрополітики України від 14.03.2001 року за № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств»;
- Наказ Мінагрополітики України від 14.03.2001 року за № 63 «Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов’язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств».
Блог