Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 07 по 13 грудня 2024 року

Стабільність великої кількості окремих думок суддів тієї юрисдикції до якої віднесено розгляд справи в чергове підтверджує повний провал експерименту USAID над Україною щодо створення Великої палати, а може й успіх, залежно від мети їх діяльності. Вже всім зрозуміло, що для збереження єдності судової практики необхідно повертатись до раніше існуючого механізму палат у Верховному суді України, а набраний іноземцями під себе Верховний суд (не України) потрібно ліквідувати як зазначено в рішенні КСУ та ЄСПЛ.

До огляду включено позиції щодо дискримінації та порушення ВРП Конституції України, позиції після ЄСПЛ з питання поновлення строків та сплати судового збору, новий підхід до розірвання договору оренди, оскарження штрафів ТЦК та незаконної мобілізації й відмови у наданні відстрочки, практики ВС-КЦС та суду справедливості ЄС, позиція щодо незаконності заборони перетину кордону й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про дискримінацію ВРП судді та необхідність звільнення у відставку без проходження кваліфоцінювання

Справа № 990/68/24

Це наша справа. Велика палата зазначила про грубе порушення ВРП власного регламенту, Закону України про ВРП та Конституції України:

Отже, наявність нереалізованого дисциплінарного стягнення (тим більше не з вини судді) не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку, оскільки кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному судів межах дисциплінарного провадження доцільно проводити, якщо суддя виявляє бажання продовжити працювати на посаді судді, проте таке оцінювання втрачає свою мету щодо осіб, які виявили намір звільнитися у відставку чи за власним бажанням.

Слід зауважити, що така підстава для непоновлення розгляду питання про звільнення за заявою судді у відставку, як незавершене дисциплінарне стягнення, а саме непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсутня в Законі № 1798-VІІІ та Регламенті ВРП.

Більше того, навіть дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку чи за власним бажанням, якщо суддя не бажає в подальшому продовжувати здійснювати правосуддя.

Перешкоди у реалізації права на відставку судді чи звільнення за власним бажанням без наявності передумов, які передбачають звільнення такого судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, можна розцінювати як порушення статті 126 Конституції України щодо гарантій незалежності судді, частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII щодо порядку звільнення судді на виконання конституційних гарантій щодо незалежності судді.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВРП через застосування різного підходу щодо розгляду заяв суддів про звільнення у відставку за наявності нереалізованого дисциплінарного стягнення у вигляді непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді допустила дискримінаційний підхід стосовно судді, що призвело до обмеження можливості реалізувати право на відставку.