Захист прав споживачів фінансових послуг — це одна з найважливіших складових стабільності та прозорості фінансових ринків. З моменту впровадження в Україні нових законодавчих ініціатив щодо захисту прав споживачів, питання належного нагляду за їх дотриманням набуло особливої актуальності. Адже кожен фінансовий продукт, будь то кредит, депозит чи платіжна послуга, є не лише інструментом для отримання вигоди, але й носить в собі певний ризик для споживачів, що може стати причиною численних конфліктів, недобросовісної практики або навіть зловживань.
Саме тому важливо, щоб держава, в особі національних регуляторів, надавала всебічну підтримку і забезпечувала контроль за дотриманням законодавчих вимог. Однією з найважливіших інституцій, що відповідають за цей контроль в Україні, є Національний банк України. За останні роки було здійснено кілька важливих змін, які значно вплинули на механізм адміністративного провадження у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг. Ці зміни торкаються не лише самого процесу нагляду, а й визначають чіткі межі та правила взаємодії між регулятором і надавачами фінансових послуг, а також споживачами.
Зміни, що набирають чинності з 1 січня 2025 року
Перш за все, варто звернути увагу на те, що нові зміни стосуються «Положення про здійснення Національним банком України нагляду за додержанням законодавства України про захист прав споживачів фінансових послуг». Останні зміни до цього нормативного акта були затверджені 4 грудня 2024 року постановою Правління Національного банку України № 143. Вони мають суттєве значення для всіх учасників фінансового ринку та зокрема для споживачів фінансових послуг.
Першою важливою зміною є чітке визначення дати початку адміністративного провадження. Якщо раніше цей момент був розмитим і залежав від багатьох факторів, тепер все стало прозоріше: датою початку адміністративного провадження є день складання довідки про результати безвиїзного нагляду за дотриманням законодавства України. Це дає змогу усім учасникам процесу чітко орієнтуватися, коли розпочинається офіційний нагляд і які дії має право вчиняти регулятор, а які — об’єкт нагляду.
Таке нововведення істотно полегшує роботу не лише для регулятора, а й для надавачів фінансових послуг, адже вони отримують зрозумілий час початку провадження і можуть підготувати свою відповідь відповідно до чітко прописаних строків.
Що стосується обов’язків Національного банку, то важливою зміною є встановлення обов’язку повідомляти об’єкти нагляду про початок адміністративного провадження, а також про строки та способи цього повідомлення. Раніше надавачі фінансових послуг могли стикатися з ситуацією, коли не отримували належної інформації про початок перевірки, що створювало додаткові труднощі. Тепер же обов’язок повідомлення стане невід'ємною частиною процедури.
Ще однією ключовою зміною є чітке визначення прав та обов’язків об’єктів нагляду після початку адміністративного провадження. Це включає можливість надавачів фінансових послуг подавати клопотання відповідно до статті 28 Закону України «Про адміністративну процедуру», що надає їм додаткові гарантії та можливості для захисту своїх прав. Це може бути, наприклад, клопотання про призупинення провадження або про внесення змін до процедури перевірки.
Такі зміни є частиною загальної політики сприяння прозорості та ефективності адміністративного нагляду. Вони створюють можливості для діалогу між регулятором і учасниками ринку, що є важливим елементом демократичного процесу. Також вони забезпечують баланс між контролем та правами надавачів фінансових послуг, зокрема в контексті їхньої здатності захищати себе в межах чинного законодавства.
Зарубіжний досвід в адміністративному нагляді
Як же це працює за кордоном? Які приклади можуть слугувати орієнтирами для України в цьому питанні? У ряді країн вже давно були розроблені детальні правила адміністративного нагляду в сфері захисту прав споживачів фінансових послуг, і ці правила суттєво відрізняються від українських практик, проте вони дають можливість для оптимізації процесів.
У США, наприклад, Федеральна торгова комісія (FTC) та інші органи нагляду за фінансовими послугами здійснюють ретельний моніторинг за дотриманням правил. Проте процес є більш відкритим і публічним, з можливістю оскарження рішень органів нагляду в судовому порядку. Це дозволяє створювати додаткові гарантії для споживачів і підвищувати рівень довіри до фінансових установ. Крім того, законодавство США активно використовує принципи прозорості у взаємодії між регуляторами та фінансовими установами, що дозволяє надавачам послуг чітко розуміти, які стандарти вони повинні дотримуватися.
У Великій Британії аналогічний процес нагляду здійснює Фінансовий наглядовий орган (FCA), який також активно інтегрує принципи захисту прав споживачів через регулярні перевірки та адміністративні провадження. Важливим аспектом є те, що FCA встановлює чіткі механізми повідомлення та контролю, що дає можливість компаніям оперативно реагувати на зміну вимог. Великобританія також має практику включення механізмів для забезпечення ефективної взаємодії між органами нагляду та учасниками фінансового ринку.
Блог