КЦС ВС визначив умови, за яких право дитини бути заслуханою та принципи міжнародних договорів впливають на процедуру визнання іноземних рішень про батьківську відповідальність ( справа № 522/9011/25)

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У справі, що переглядалася, громадянин Республіки Польща звернувся до суду з клопотанням про визнання та примусове виконання рішення польського суду щодо батьківської відповідальності стосовно малолітньої дочки сторін у справі. Цим рішенням визначено місце проживання дитини з батьком, здійснення ним батьківських прав, обмежено права матері та стягнуто з неї судові витрати.

Читати статтю: Право дитини на представництво в суді. Чи діє адвокатська монополія у справах щодо малолітніх?

Суди попередніх інстанцій відмовили у визнанні польського рішення суду через процесуальні порушення та загрозу інтересам дитини. Вони зазначили, що іноземний суд не заслухав думку дитини, що суперечить Гаазькій конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, а переїзд до іншої країни через незнання мови та зміну середовища міг спричинити дитині психологічну травму й соціальну ізоляцію. Підставою для відмови в наданні дозволу на примусове виконання зазначеного рішення іноземного суду в частині майнових зобов’язань суд першої інстанції зазначив його добровільне виконання боржницею.

КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та сформулював такі правові висновки.

Згідно зі ст. 12 Конвенції ООН про права дитини та нормами Гаазької конвенції 1996 року дитині має бути забезпечено право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що її стосуються.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про те, що дитина не була заслухана в польському суді, КЦС ВС вказав, що іноземний суд ініціював цю процедуру, проте вона не відбулася саме через дії матері. При цьому КЦС ВС наголосив, що сторона не може отримувати привілейоване становище внаслідок своєї недобросовісної поведінки. Таким чином, висновок про відмову у визнанні рішення лише через факт незаслуховування дитини був визнаний КЦС ВС передчасним, оскільки суди не оцінили, чи вжив іноземний суд усіх можливих заходів.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини по суті є рішенням про визнання, а за змістом – рішенням немайнового характеру. Зважаючи на відсутність у судовому рішенні про визначення місця проживання дитини обов’язку вчинення дій боржником (тим з батьків, з яким фактично проживає дитина), таке рішення не підлягає примусовому виконанню.

З урахуванням наведеного рішення районного суду для столичного м. Варшава від 9 серпня 2023 року в частині здійснення батьківських прав над неповнолітньою, яка народилася 28 жовтня 2016 року, є рішенням іноземного суду немайнового характеру, що не підлягає примусовому виконанню, з урахуванням положень ст. 48 Договору про правову допомогу 1994 року, визнається на території України без проведення дій щодо визнання.

Користуйтеся консультацією: Проблеми спілкування з дитиною під час обов'язку брати участь у її вихованні та утриманні дитини за рішенням суду.

КЦС ВС також звернув увагу на те, що у ст. 48 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1994 року договірні держави дійшли згоди про те, що судові рішення в сімейних справах немайнового характеру визнаються на території обох держав без застосування процедури визнання.