Чи зобов’язаний суд установити наявність у діях обвинуваченого складу злочину, звільняючи його від кримінальної відповідальності за спливом строків давності – ВС (справа №709/2049/17)

Положеннями КПК не передбачено імперативних норм, які зобов’язують суд під час розгляду клопотання про застосування ст. 49 КК встановлювати фактичні обставини справи, оскільки для суду розгляд такого клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є першочерговим. (Джерело : Судово-юридична газета)

Якщо клопотання про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності було подано в ході судового розгляду справи по суті, під час або після стадії з’ясування обставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК), то суд за результатами розгляду цього клопотання, установивши наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК, у своєму рішенні може (однак не зобов’язаний) установити факт скоєння обвинуваченим інкримінованого йому кримінально караного діяння та наявність у його діях складу злочину.

На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 22 травня 2025 року по справі №709/2049/17.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Суди попередніх інстанцій звільнили обвинуваченого за ч. 2 ст. 343; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 372; ч. 2 ст. 376; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 371; ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрили.

У касаційних скаргах прокурор та представник потерпілих стверджують, що місцевий суд, закриваючи провадження у зв’язку із закінченням строків давності, мав констатувати факт вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що приписи ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК і положення ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов’язок невідкладно розглянути наведене в цих положеннях питання.

Крім того, системний аналіз норм процесуального законодавства указує на те, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

З огляду на зазначене суд, керуючись статтями 12, 49 КК, може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закрити провадження у справі як під час підготовчого судового засідання (ч. 2 ст. 314 КПК), так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку на стадії розгляду клопотань (ст. 350 КПК).

Разом з тим положеннями кримінального процесуального закону не передбачено імперативних норм, які зобов’язують суд під час розгляду клопотання про застосування ст. 49 КК встановлювати фактичні обставини справи та перевіряти їх доказами, оскільки згідно з ч. 4 ст. 286 КПК розгляд такого клопотання для суду є першочерговим. Водночас, якщо клопотання про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності було подано в ході судового розгляду справи по суті, під час або після стадії з’ясування обставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК), то суд за результатами розгляду цього клопотання, установивши наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК, у своєму рішенні може (однак не зобов’язаний) установити факт скоєння обвинуваченим інкримінованого йому кримінально караного діяння та наявність у його діях складу злочину.