Ухвала

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 361/7543/17

провадження № 61-10834св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Совершенного Руслана Петровича, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року у складі судді Радзівіл А. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох відсотків річних та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 22 червня 2016 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого договору ОСОБА_2 позичив у нього грошові кошти у сумі 871 500 грн, що за курсом, встановленим Національним банком України на день укладення договору, еквівалентно 35 000 доларів США, на строк до 21 червня 2017 року.

Договором позики від 22 червня 2016 року передбачено, що повернення грошових коштів здійснюється відповідачем у м. Києві готівкою у національній валюті України в сумі, яка еквівалентна 35 000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання зобов'язання за цим договором позики.

Договір позики від 22 червня 2016 року, укладений одним із подружжя - відповідачем ОСОБА_2 у присутності відповідача ОСОБА_3 та в інтересах сім'ї, що створює обов'язки для другого з подружжя.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором позики між ним та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 22 червня 2016 року. Предметом іпотеки є належна ОСОБА_2 на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, на якій станом на момент укладення договору іпотеки були відсутні будь-які споруди. Договір іпотеки від 22 червня 2016 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю.

Вказує на те, що взяті на себе зобов'язання відповідачі, які на його думку мають бути солідарними боржниками, не виконали, позика повернута не була. Позивач також вважає, що договір позики від 22 червня 2016 року укладався ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, та одержана сума використана на потреби сім'ї.

Враховуючи, що пунктом 2 договору позики від 22 червня 2016 року було встановлено, що сплата відсотків за цим договором не передбачається, але пунктом 1 договору визначений строк позики та обов'язок відповідача щодо повернення позикодавцеві грошових коштів не пізніше 21 червня 2017 року включно, тому, посилаючись на вимоги статей 536, 1048 ЦК України, вважав, що має право на стягнення з відповідачів на свою користь процентів, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив суд: стягнути солідарно з відповідачів суму: заборгованості за договором позики від 22 червня 2016 року у розмірі 35 000 доларів США, що еквівалентна курсу гривні за ставками Національного банку України складає 993 682,62 грн; проценти за користування чужими грошовими коштами розрахованими станом на 30 листопада 2018 року, а саме із застосуванням облікової ставки Національного банку України у загальній сумі у розмірі 219 997,53 грн; 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики від 22 червня 2016 року у розмірі 42 878,09 грн за 525 днів прострочення та судові витрати.

Крім того, просив у рахунок погашення вказаної заборгованості ОСОБА_2 на його користь звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 1 256 558,24 грн за договором позики, укладеного 22 червня 2016 року, що складається з:

- основного боргу в розмірі 35 000 доларів США, що еквівалентно 993 682,62 грн;

- відсотків за користування позикою за період з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 219 997,53 грн;

- 3 % річних в розмірі 42 878,09 грн.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1000 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада, кадастровий номер 3221282800:02:004:0299 у межах, які зазначені в плані меж земельної ділянки, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М. В., з реєстровим номером 1478 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 07 грудня 2011 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 1735 від 11 жовтня 2011 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322120001012639 в рахунок погашення за договором позики укладеного 22 червня 2016 року в сумі 1 256 558,24 грн, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для індивідуального садівництва, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою:

Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт прайм" від 12 вересня 2017 року в сумі 88 960 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 834,80 грн та витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 3 500 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 виконав у повному обсязі свої зобов'язання за договором позики від 22 червня 2016 року, передавши ОСОБА_2 обумовлену договором суму коштів, а останній не виконав належним чином свого обов'язку щодо повернення суми позики у строк, визначений сторонами. Суд також дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що дружина відповідача - ОСОБА_3 є солідарним боржником з ним.

При цьому, суд одночасно стягнув з ОСОБА_2 заборгованість та звернув стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, вважаючи, що це не є подвійним стягненням боргу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року в частині стягнення відсотків за користування позикою за період із 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 219 997 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив правильне рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики, 3 % річних, а звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, апеляційний суд вважав, що враховуючи ту обставину, що сплата відсотків за договором не передбачена, строк дії договору закінчився, висновок суду про задоволення вимог в частині стягнення відсотків за користування позикою за період з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року є помилковим, і рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Совершенний Р. П., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не забезпечили повний та всебічний розгляд справи й не встановили усіх необхідних для правильного її вирішення обставин, оскільки позивачем не було надано доказів про передачу коштів за спірним договором позики, тому, вважає, позовні вимоги безпідставними.

Крім того, посилається на те, що суди безпідставно одночасно стягнули заборгованість та звернули стягнення на предмет іпотеки для погашення цієї заборгованості, що є подвійним стягненням з боржника.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність її доводів, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, одночасно задовольнив вимоги про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, вважаючи, що це не є подвійним стягненням боргу.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов наступного правого висновку.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ЦПК України.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Колегія суддів вважає, що є підстави для відступлення від правового висновку Верховного Суду України щодо одночасного задоволення вимог про стягнення боргу за основним зобов'язанням зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, оскільки одночасне стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки є фактично подвійним стягнення суми заборгованості, яка підлягає виплаті кредитору.

У разі, якщо позивач (кредитор та іпотекодержатель) об'єднує у своєму позові дві такі позовні вимоги, то суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором чи договором позики. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

При цьому, кредитор у подальшому не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості у разі, якщо вартості реалізованого іпотечного майна не вистачило для повного задоволення його вимог.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного та положень статей 402,404, пункту 7 Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 361/7543/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох відсотків річних та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Совершенного Руслана Петровича, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець О.

М. Осіян