УХВАЛА

11 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1295/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л. В. - головуючий, судді - Губенко Н. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1,

на рішення Господарського суду Одеської області

(головуючий - Шаратов Ю. А., судді - Желєзна С. П., Літвінов С. В. )

від 25.06.2020,

та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Будішевська Л. О., судді - Головей В. М., Лавриненко Л. В. )

від 15.12.2020,

у справі за позовом ОСОБА_1,

до Кодимського районного споживчого товариства, ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Спілка споживчих товариств Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватний нотаріус Гайвороновського нотаріального округу Кіровоградської області Линюк Неля Анатоліївна

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі №916/1295/18 до суду касаційної інстанції, після повернення вперше поданої касаційної скарги на зазначені судові рішення ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2021 на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі №916/1295/18 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, визнано підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, вказано на необхідність навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження.

27.04.2021 до Верховного Суду, на виконання вимог вказаної ухвали, ОСОБА_1 подано клопотання про усунення недоліків. У вказаному клопотанні скаржник обґрунтовує підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, наводячи підстави, аналогічні тим, що були визнані судом неповажними (вперше касаційну скаргу було подано в строк, встановлений частиною 2 статті 288 ГПК України; копію ухвали Верховного Суду від 15.03.2021 про повернення касаційної скарги без розгляду у зв'язку з неповним усуненням недоліків, отримано скаржником
22.03.2021, а вже 30.03.2021 касаційну скаргу було подано повторно після усунення недоліків).

При цьому, скаржник зазначає, що його представник ОСОБА_10 з 12.03.2021 по
26.03.2021 перебував на самоізоляції, оскільки у останнього було виявлено Covid-19, а тому повторно з касаційною скаргою скаржник звернувся лише
30.03.2021.

ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки по-вернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторно звернутися до суду касаційної інстанції з відповідною скаргою.

Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенції) "кожен має право на справедливий.. розгляд його справи.. судом, .., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на дос-туп до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від
28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від
18.11.2010 року).

У п. 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судово-го провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду при розгляді клопотань про поновлення строку на подання касаційної скарги, то Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд вдруге звертає увагу, що посилання скаржника на те, що вперше касаційну скаргу було подано в строк, встановлений частиною 2 статті 288 ГПК України, копію ухвали Верховного Суду від 15.03.2021 про повернення касаційної скарги без розгляду у зв'язку з неповним усуненням недоліків, отримано скаржником
22.03.2021, а вже 30.03.2021 касаційну скаргу було подано повторно після усунення недоліків, не визнається судом поважною причиною та не може вважатися такою, що дійсно перешкоджала зверненню з касаційною скаргою у передбачений законом строк. При залишенні вперше касаційної скарги без руху, скаржнику було надано додатковий строк для усунення недоліків, проте своїм правом на усунення недоліків скористався лише частково, що свідчить про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства.

Крім того, скаржником не наведено жодних переконливих аргументів, які б свідчили про наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали ОСОБА_1 повністю усунути недоліки вперше поданої касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого скаржника.

Згідно із частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про існування підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі №916/1295/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від
15.12.2020 у справі №916/1295/18 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави, зазначенні скаржником в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, є неповажними.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2020 та постанови Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі №916/1295/18.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/1295/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від
25.06.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від
25.06.2020 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі №916/1295/18 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

І. Кондратова